розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Острянського В. І., Вінгаль В. М., Шитченко Н. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -

ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав, а відповідач отримав 29 700,00 доларів США та зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 325,00 доларів США 17 числа кожного місяця і повернути кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 16 жовтня 2028 року, сплачувати проценти у розмірі 11,9 % річних, встановивши у пункті 10.2 договору, що банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання певних обставин за переліком, наведеним у цьому пункті договору.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань цього ж дня банком укладений договір поруки № 30305Р117 з ОСОБА_2 та договір поруки № 30305Р118 із ОСОБА_3, які зобов`язались відповідати перед банком за виконання умов договору позичальником у солідарному порядку.

Внаслідок невиконання умов договору позичальником утворилась заборгованість, яка станом на 14 квітня 2015 року складається із: заборгованості за кредитом і процентами у сумі 27 946,49 доларів США, що еквівалентно 639 472,51 грн та пені -

10 335,34 грн, із яких: 25 404,89 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 764,14 доларів США за строк із 17 червня 2014 року по 14 квітня 2015 року; 2 541,60 доларів США - прострочена заборгованість за процентами за строк із 17 травня 2014 року по 17 березня 2015 року; 2 375,37 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк із 19 липня

2014 року по 14 квітня 2015 року; 7 959,97 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк із 19 липня 2014 року по 14 квітня 2015 року.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі

27 946,49 доларів США - за кредитом і процентами та 10 335,34 грн - пеня.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада

2015 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто на користь

ПАТ "УкрСиббанк" з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та солідарно з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором за кредитом та процентами у розмірі 27 946,49 доларів та пеню у розмірі 10 335,34 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позичальник порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати кредитних платежів за умовами кредитного договору, а

ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як поручителі, несуть за цим зобов`язанням солідарну з боржником відповідальність у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ "УкрСиббанк". Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) 25 090,16 доларів США. Стягнуто солідарно з

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) за період із 01 листопада

2014 року по 01 квітня 2015 року у розмірі 314,73 доларів США. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за процентами у розмірі 1 255,86 доларів США. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за процентами за період із 01 листопада 2014 року по 01 квітня 2015 року у розмірі 1 285,74 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 326,53 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період із 01 листопада

2014 року по 01 квітня 2015 року у розмірі 2 048,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 1 098,79 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період із 01 листопада 2014 року

по 01 квітня 2015 року у розмірі 6 861,18 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що кредитор направив письмову вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості чим відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, тому позивач діяв у межах встановлених законом строків і правомірно заявив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, як до боржника, так і до поручителів. У той же час, позивач звернувся з вимогами до поручителів у квітні 2015 року, тому відповідно до частини четвертої статті 559

ЦК України стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителів підлягає із 01 листопада 2014 року, тобто за шість місяців, що передували зверненню позивача до суду з цим позовом у межах дії договорів поруки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2016 року ПАТ "УкрСиббанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно із основним зобов`язанням, строк дії кредитного договору закінчується 16 жовтня 2028 року, а у пункті 5.3 договору поруки передбачено, що сторони притримуються загальних умов щодо строків позовної давності, тому відлік строку позовної давності необхідно рахувати

із 16 жовтня 2028 року.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк".

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11236426000, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 29 700,00 доларів США на придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим строком повернення кредитних коштів і процентів до 16 жовтня 2028 року та щомісячною (17 числа кожного місяця) сплатою у рахунок повернення кредиту 325 доларів США.

Згідно із договором поруки від 17 жовтня 2007 року № 30305Р117, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_2, поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 17 жовтня 2007 року

№ 11236426000, укладеного між кредитором і боржником, у повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору і відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до договору поруки від 17 жовтня 2007 року № 30305Р118, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_3, поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 17 жовтня 2007 року № 11236426000, укладеного між кредитором і боржником, у повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору і відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Із довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня

2007 року № 11236426000, вбачається, що ОСОБА_1 вносив банку щомісячні платежі на погашення кредиту із листопада 2007 року по 19 травня 2014 року.

Станом на 14 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить

27 946,49 доларів США за тілом кредиту і процентами, 10 335,34 грн - пеня, з яких:

25 404,89 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 541,60 доларів США - заборгованість за процентами (із 17 травня 2014 року по 17 березня 2015 року);

2 375,37 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом із

19 липня 2014 року по 14 квітня 2015 року; 7 959,97 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами із 19 липня 2014 року по 14 квітня

30 січня 2015 року, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором та наявністю заборгованості, ПАТ "УкрСиббанк" надіслав боржнику і поручителям письмову вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, про те, що позичальник не виконує умови кредитного договору щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за кредитними коштами відсотків, що є підставою для солідарного стягнення з боржника та поручителів отриманих позичальником коштів та відсотків за користування кредитом, відповідно до вимог статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) . При цьому апеляційним судом враховано, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку, тому з поручителів підлягає стягненню заборгованість із 01 листопада 2014 року у межах чинності поруки.

Доводи касаційної скарги про те, що згідно із основним зобов`язанням, строк дії кредитного договору закінчується 16 жовтня 2028 року, а у пункті 5.3 договору поруки передбачено, що сторони притримуються загальних умов щодо строків позовної давності, тому відлік строку позовної давності необхідно рахувати

із 16 жовтня 2028 року, не заслуговує на увагу, оскільки розділом 12 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за договором строком більше ніж на один місяць та у випадку непогашення простроченого грошового зобов`язання протягом 31 календарного дня, з дня отримання вимоги, банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредитом із 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому у разі неотримання позичальником вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав із 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України,

№ 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").