розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича, треті особи: Соборна районна у місті Дніпрі рада, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, за касаційною скаргою акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року у складі судді Антонюка О. А та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідачі: акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович,

треті особи: Соборна районна у місті Дніпрі рада, ОСОБА_4,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог позовної заяви та заяви про забезпечення позову

У листопаді 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., треті особи: Соборна районна у місті Дніпрі рада та ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

У серпні 2019 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подала заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири

АДРЕСА_1 ), заборонити акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" здійснювати дії щодо відчуження на користь третіх осіб вказаної квартири, а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в спірної квартирі.

Зазначала, що у провадженні суду перебуває вищезазначений позов, предметом оскарження якого є протиправні дії державного реєстратора, вчинені останнім під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було проведено державну реєстрацію права власності шляхом внесення до нього запису про право власності на спірне майно за відповідачем, при цьому, в даному випадку предметом оскарження є захист права власності позивача на спірне нерухоме майно та протиправні дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренка Р. О., вчинені в процесі прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 листопада 2018 року, яким було проведено державну реєстрацію права власності шляхом внесення до нього запису про право власності на спірну квартиру, за акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро".

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня

2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири

Заборонено акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" здійснювати дії щодо відчуження на користь третіх осіб квартири

АДРЕСА_1 ), а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в указаній квартирі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, заявлені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки предметом спору є оскарження дій та рішень державного реєстратора щодо вищевказаного майна, а відтак, невжиття заходів забезпечення позову порушить право позивача на судовий захист.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції належно обґрунтована, як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, як заборона вчиняти будь які дії щодо зазначеного майна. Суд пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, та існують обставини щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, акціонерне товариства "Банк Кредит Дніпро" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що обраний вид забезпечення позову є неспівмірним із предметом позову та відсутність спору про право.

Не враховано відсутність належних та допустимих доказів про намір відповідача, як власника спірної квартири, вчиняти будь-які дії щодо її відчуження. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, безпідставно позбавлено відповідача права розпорядження власним майном.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечила проти доводів касаційної скарги, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Вказала, що аргументи скарги необґрунтовані, не відповідають обставинам справи, та не спростовують висновки суду.

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду

від 19 червня 2019 року скасовано обраний судами попередніх інстанцій спосіб забепечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, заяву про забезпечення позову залишено без задоволення. Суд касаційної інстанції зазначив, що обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на квартиру неспівмірний із предметом позову про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

Встановивши, що зазначений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення згідно до вимог процесуального закону містять відповідні мотиви

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.