розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 105 621, 17 дол. США, що еквівалентно 2 513 783 грн 85 коп.

Позов мотивований тим, що 05 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К3R0AU22786356, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 23 145, 65 дол. США строком до 05 липня 2014 року.

Посилаючись на те, що банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, проте відповідач умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути, задовольнивши позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 40 794,72 дол. США, що за курсом НБУ станом на 21 березня 2016 року становить 1 070 453 грн 45 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, в той час як відповідач порушила зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, що застосування якого відповідачем подано відповідну заяву.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 24 085 грн 21 коп.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд керувався статтею 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову і відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив визначений частиною третьою статті 270 ЦПК України строк для прийняття додаткової постанови.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пушок С. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову - без змін.

Відзив мотивований тим, що на час звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення цивільна справа перебувала у місцевому суді, що унеможливлювало розгляд заяви, яка була розглянута протягом десяти днів з моменту надходження справи до апеляційного суду. Додаткова постанова Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року перебуває у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України, є законною та обґрунтованою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року та відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи, ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У справі, що переглядається, апеляційний суд, приймаючи постанову від 03 вересня 2019 року, якою скасував заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року та відмовив у задоволенні позову, не вирішив питання про судові витрати.

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої посилалась на те, що за результатами розгляду справи суд не вирішив питання про судові витрати, понесені нею за подання апеляційної скарги в розмірі 24 085 грн 21 коп.

Листом від 02 жовтня 2019 року цивільна справа № 755/1902/16-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором витребувана з суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

09 жовтня 2019 року цивільна справа № 755/1902/16-ц надійшла на адресу суду апеляційної інстанції.

16 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнув з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 24 085 грн 21 коп.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 24 085 грн 21 коп.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом визначеного частиною третьою статті 270 ЦПК України строку для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не є підставою для скасування додаткової постанови Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на момент подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення справа перебувала в суді першої інстанції, а тому встановлений десятиденний строк для ухвалення додаткового рішення залежав від надходження справи до апеляційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана додаткова постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Судді :	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов