розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у складі судді Камбулова Д. Г. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Семненюк Т. А.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Європейський газовий банк") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді головного юрисконсульта юридичного управління ПАТ "Європейський газовий банк". Наказом відповідача від 23 грудня 2014 року позивач був звільнений із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі статті 40 КЗпП України.

При звільненні ПАТ "Європейський газовий банк" не провело з ОСОБА_1 повного розрахунку та не виплатило йому належні суми за невикористані дні відпусток та вихідну допомогу, чим порушило вимоги чинного трудового законодавства та права позивача.

Під час розгляду справи 24 грудня 2015 року відповідач сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, проте не сплатив середнього заробітку за час затримки розрахунку.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ПАТ "Європейський газовий банк" на його користь 55 749,12 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2014 року до 24 грудня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2014 року до 24 грудня 2015 року в розмірі 55 749,12 грн. Стягнуто з ПАТ "Європейський газовий банк" у дохід держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виплатив позивачеві всіх сум, належних йому при звільненні, у строки, передбачені трудовим законодавством, а отже наявні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, пов'язаних з порушенням трудових прав позивача при звільненні із займаної посади (невиплата заробітної плати, розрахунку за невикористану відпустку), оскільки зазначена норма закону вказує лише на те, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, зокрема, витрат на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), а не вказує на порядок оплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Відповідачем не надано суду кошторисних витрат ПАТ "Європейський газовий банк", затверджених Фондом.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що вказана виплата не була включена до відповідного кошторису відповідача, який було затверджено Фондом.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 25 січня 2017 року ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що виплати звільненим працівникам банку здійснюються протягом всього періоду ліквідації банку, але у межах черговості та кошторису витрат, затвердженого Фондом. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що норми зазначеного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах щодо банків, в яких проходить процедура ліквідації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04 травня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2014 року до 24 грудня 2015 року, що підлягає стягненню з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_1 з 55 749,12 грн до 22 299,64 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що недоплачена у день звільнення позивача сума (в тому числі від окладу, індексації, компенсації за невикористану відпустку, суми за лікарняний та вихідної допомоги) у розмірі 1 669,54 грн складає 40 % від загального розміру невиплаченої суми при звільненні, тому розмір відшкодування за час затримки розрахунку має бути зменшено з 55 749,12 грн до 22 299,64 грн.

Крім того, 2 461,19 грн вихідної допомоги були виплачені позивачу протягом процедури ліквідації банку, тому наявні підстави вважати, що вина роботодавця у невиплаті цієї суми відсутня.

У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Р.А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку здійснюється протягом всього періоду ліквідації банку, але в порядку черговості та в межах кошторису, затвердженого Фондом, що узгоджується з вимогами статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Проте суди вказаний порядок виплати коштів звільненому працівнику, який визначений спеціальним Законом, залишили поза увагою, тому дійшли помилкового висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вина відповідача у невиплаті відповідної суми відсутня.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що дії ПАТ "Європейський газовий банк" щодо невиплати заробітної плати є неправомірними, тому він, відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Інший учасник справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду головного юрисконсульта юридичного управління ПАТ "Європейський газовий банк".

Судами також встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року у ПАТ "Європейський газовий банк" відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію цього банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду 18 листопада 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02 листопада 2015 року № 197 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" на два роки до 17 листопада 2017 року включно.

Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" від 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказаним наказом також зобов'язано виплатити позивачу компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 серпня 2014 року до 29 грудня 2014 року, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України.

Судом також встановлено, що на дату звільнення ОСОБА_1 було нараховано до виплати 6 883,73 грн, з яких 684,09 грн - оклад за грудень 2014 року, 39,62 грн - індексація за грудень 2014 року, 754,69 грн - лікарняний за рахунок підприємства за грудень 2014 року, 1 303,37 грн - компенсація за невикористану відпустку за грудень 2014 року, 4 101,97 грн - вихідна допомога.

Розпорядженням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Р.А. від 29 грудня 2014 року зобов'язано управління обліку банківських та господарських операцій провести виплати працівникам банку, які підлягають звільненню, у розмірі 40 % від належних до виплати коштів (заробітна плата, вихідна допомога тощо) кожному працівнику. Крім того, пунктом 3 цього розпорядження зобов'язано управління обліку банківських та господарських операцій здійснити облік заборгованості ПАТ "Європейський газовий банк" за розрахунками з працівниками банку з метою погашення їх вимог згідно зі статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до видаткового касового ордеру від 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 виплачено 2 753 грн заробітної плати за грудень 2014 року, компенсації відпускних, вихідної допомоги.

Листом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" від 16 квітня 2015 року позивача повідомлено, що станом на 10 квітня 2015 року заборгованість перед ним становить 4 130,73 грн. Цим же листом повідомлено, що після формування банком ліквідаційної маси буде розпочата процедура реалізації майна банку. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації.

Виплачена ОСОБА_1 29 грудня 2014 року сума в розмірі 2 753 грн складає 40 % від нарахованої до виплати позивачу при звільненні суми 6 883,73 грн.

Судом також встановлено, що після звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом йому у грудні 2015 року відповідачем сплачено 4 130,73 грн - заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини регулюються КЗпП України (322-08) , Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та іншими нормативними актами з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Статтею 21 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Установлено, що позивача звільнено 23 грудня 2014 року, а виплачено у повному обсязі заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористані відпустки у грудні 2015 року, тому позивач вказував, що підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати коштів до дня фактичного розрахунку.

Отже, у цій справі зобов'язання ПАТ "Європейський газовий банк" перед позивачем виникли після початку процедури ліквідації (17 листопада 2014 року) у зв'язку з його звільненням з банку (23 грудня 2014 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Порядок задоволення вимог кредиторів після початку процедури ліквідації банку врегульований розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Оскільки на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій у ПАТ "Європейський газовий банк" вже було розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , було неможливим.

Відповідно до наведених вище приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеної статтею 52 цього Закону черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Визначена частиною першою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" черговість задоволення вимог кредиторів до банку не позбавляє та не обмежує працівників на оплату праці, а лише зумовлює певні процедурні питання здійснення ними цього права.

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили для позивача настання правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) порядку та черговості.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації, зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними; цей Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.

Такого ж висновку щодо застосування норм матеріального права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року в справі № 127/10129/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/23398/16.

Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.

З початком процедури ліквідації уповноважена особа Фонду є представником банку, який ліквідується, та здійснює під час ліквідаційної процедури повноваження органів управління банку. Банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та статус самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації і внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження виконує повноваження органів управління банку, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (пункти 1, 4 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (частина перша статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, реалізація уповноваженою особою Фонду повноважень щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів впливає на те, чи будуть захищені трудові права працівника у його правовідносинах з банком як роботодавцем.

Захист трудових прав ОСОБА_1 щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен був реалізовуватися ним шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення грошових вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що настала матеріальна відповідальність банку, що ліквідовується (ПАТ "Європейський газовий банк"), на підставі статті 117 КЗпП України за невиплату належних звільненому працівнику (ОСОБА_1 В.) сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

На підставі викладеного суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для стягнення з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_1 сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки такі висновки не узгоджуються зі спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) про неможливість задоволення вимог звільненому під час ліквідації банку працівнику в інший спосіб, ніж передбачено цим Законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 травня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.