Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача- ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до витягу

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 липня 2015 року № ІН 39897882 йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Черненком І. П.

01 липня 2015 року № 1071, на праві приватної власності належить частка житлового будинку з надвірними спорудами по

АДРЕСА_1, у розмірі 16/25. Власником частки у розмірі 9/25 цього житлового будинку є ОСОБА_3, його сестра.

Вказував, що частки, якими співвласники фактично користуються, являються ізольованими, мають окремий вхід, необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, які відповідають будівельним нормам. Крім того, земельна ділянка на якій знаходиться вказаний будинок,

між співвласниками поділена в судовому порядку.

Вважав, що з метою безперешкодного володіння, користування

та розпорядження нерухомим майном житловий будинок може бути поділений між співвласниками в натурі.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд поділити в натурі нерухоме майно по АДРЕСА_1 шляхом виділення йому в натурі частки у розмірі 16/25 житлового будинку з надвірними спорудами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в окрему інвентарну одиницю належне йому майно,

а саме 16/25 часток житлового будинку по АДРЕСА_1

з надвірними спорудами, всього площею 45,1 кв. м.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно

з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2017 року № 5071 було надано два варіанти розподілу домоволодіння

по АДРЕСА_1, які передбачають виділ за кожним

із співвласників ізольованої частини житлового будинку в складі житлових

і підсобних приміщень, які мають окремі входи (виходи).

Позивач погодився на другий варіант, запропонований експертом, в якому при розподілі відсутня необхідність у виконанні будівельних робіт, так як житловий будинок вже фактично розділено на дві ізольовані частини,

що знаходяться у користуванні у сторін: 45,1 кв. м у ОСОБА_1, 38,4 кв . м

у ОСОБА_3 . Такий варіант є найбільш доцільним. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 відмовився від грошової компенсації при поділі майна в натурі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач має право на виділ своєї частки у натурі з нерухомого спільного майна, оскільки спільна власність завдає йому, як співвласнику, незручності у розпорядженні майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Тринітко К. І., посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 520/2661/16-ц

із Київського районного суду м. Одеси та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок

про наявність підстав для задоволення позову, поділивши будинок

між сторонами, замість того, щоб поділити спільні коридори будинку.

Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про витребування копії спадкової справи

та не надав належної оцінки письмовим доказам, які були додані відповідачем. При цьому відмова апеляційного суду у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи позбавила ОСОБА_3 можливості захистити свої інтереси в судовому порядку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло заперечення від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

(по суті відзив на касаційну скаргу), яке не надіслано іншим учасникам справи, а тому до розгляду не приймається (частина четверта статті 395 ЦПК України).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України

від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено,

що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,

що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356

ЦК України).

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння

та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння

та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками

за домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно до його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає

на порядок виділу з нього частки.

Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності,

є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової

або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється,

та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу

та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 (1117-2010-п) "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна

для державної реєстрації прав на них" (у редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проєктних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) .

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Черненком І. П. 01 липня 2015 року № 1071, на праві власності належить частка житлового будинку з надвірними спорудами по

АДРЕСА_1, у розмірі 16/25.

Відповідно до даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, виготовленого станом на 12 липня 2016 року, об`єкт дослідження складається з наступних будинків та споруд: літ. "А" - житловий будинок; літ. "Б" - сарай з прибудовою; літ. "Ж" - сарай; літ. "Е" - котельна;

літ. "З" - навіс; літ. "Д" - навіс; літ. "В" - вбиральня; літ. "И" - вбиральня; літ. "Г" - гараж; І-ІІІ - мостіння; № 3 - колодязь питний; № 5, 6 - огорожа

До складу житлового будинку літ. "А" входять наступні приміщення:

1-1 житлова площа 6,7 кв. м; 1-2 житлова площа 5,1 кв. м; 1-3 коридор площа 2,8 кв. м; 1-4 житлова площа 18,2 кв. м; 1-5 кухня площа 4,5 кв. м;

1-6 коридор площа 4,0 кв. м; 1-7 житлова площа 9,1 кв. м; 1-8 топочна площа 3,6 кв. м; 1-9 санвузол площа 1,2 кв. м; 1-10 кухня площа 5,0 кв. м; 1-11 веранда площа 7,3 кв. м.; 1-12 коридор площа 2,5 кв. м.; 1-13 ванна площа 3,2 кв. м; 1-14 туалет площа 1,0 кв. м; 1-15 кухня площа 9,3 кв. м.

Загальна площа житлового будинку складає 83,5 кв. м, житлова - 39,1 кв. м, підсобна площа - 44,4 кв. м. Самочинних будівель не встановлено.

Судами встановлено, що у володінні ОСОБА_1 знаходяться наступні приміщення: жила кімната площею 5.1 кв. м, літ 1-2; коридор площею 2,8 кв. м літ 1-3; кухня площею 4.5 кв. м літ 1-5; коридор площею 4,0 кв. м

літ. 1-6; жила кімната площею 9.1 кв. м літ 1-7; топічна площею 3,6 кв. м літ. 1-8; санвузол площею 1,2 кв. м літ. 1-9; кухня площею 5,0 кв. м літ 1-Ю; веранда площею 7,3 кв. м літ 1-11; коридор площею 2.5 кв. м літ 1-12; загальною площею - 45,1 кв. м.

Інша частина житлового будинку з надвірними спорудами (розмір частки - 9/25) належить ОСОБА_3 .

При цьому земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок,

як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень

між співвласниками поділена в судовому порядку і спору між сторонами немає (рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року у справі 520/17613/13-ц).

Частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, якими вони фактично користуються,

є ізольованими, мають окремий вхід, необхідну сукупність житлових

та допоміжних приміщень, які відповідають будівельним нормам.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2017 року № 5071 на розгляд суду надано два варіанти розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1, які передбачають виділ за кожним із співвласників ізольованої частини житлового будинку в складі житлових і підсобних приміщень які мають окремі входи (виходи).

Позивач погодився на другий варіант, в якому при розподілі відсутня необхідність у виконанні будівельних робіт, так як житловий будинок вже фактично розділено на дві ізольовані частини, що знаходяться

у користуванні у сторін: 45,1 кв. м у ОСОБА_1 та 38,4 кв. м у ОСОБА_3 . Грошова компенсація ОСОБА_1 при даному варіанті поділу складає

Разом з цим, позивач відмовився від грошової компенсації при поділі домоволодіння в натурі. При цьому суди дали правову оцінку кожному

з варіантів експертизи.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна

між сторонами не укладався.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок

про можливість виділення в натурі належної ОСОБА_1 частки житлового будинку з надвірними спорудами у розмірі 16/25 з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2017 року № 5071.

Доводи касаційної скарги про необхідність призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи є безпідставними, оскільки

у матеріалах справи наявний відповідний висновок експерта, який

не викликає сумнівів щодо його правильності, а тому умови, необхідні для призначення повторної експертизи, визначені частиною першою статті 103 ЦПК України, відсутні у цій справі.

При цьому висновки судової будівельно-технічної експертизи, наявної

у матеріалах справи, відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи

в районному суді, брала в ньому участь (а. с. 97, 98, 99, 104-105), знайомилася з висновком експертизи, сторони мали намір укласти мирову угоду (а. с. 104-105, 108). Тобто відповідач активно використовувала свої процесуальні права, проте в районному суді клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи не заявляла. Тому в суду апеляційної інстанції не було належних підстав для задоволення такого клопотання (стаття 367 ЦПК України)

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року

та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.