Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 361/2812/17

провадження № 61-40662 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач- публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Журби С. О., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору та забезпечувальних договорів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сведбанк"(далі - ПАТ "Сведбанк"), було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 91 700 доларів США, зі сплатою 11,9 % річних, терміном до 14 лютого 2038 року.

25 травня 2012 рокуна підставі договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ "Сведбанк" відступило, а ПАТ "Дельта Банк" прийняло право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 21 лютого 2008 року, укладеним з нею, та забезпечувальними договорами.

Банк при укладенні вищевказаного кредитного договору з нею не здійснив достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту, не зазначив вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості, не визначив належно реальної процентної ставки, не вказав про абсолютне значення подорожчання кредиту у грошовому вигляді, не встановив застереження щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків. Крім того, банком, у тому числі, не вказано про тарифи, усі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням, не визначив строк дії кредитного договору, не встановив істотної умови договору про його дострокове розірвання, чим порушено її права, як споживача фінансових послуг. Таким чином, вищевказані обставини свідчать про недійсність кредитного договору, забезпечувальних договорів, оскільки вони укладені під впливом обману.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати кредитний договір від 21 лютого 2008 року та забезпечувальні за ним договори недійсними.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2018 року у складі судді Сердинського В. С. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 21 лютого 2008 року, укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, та забезпечувальні договори за цим договором у зв`язку з укладенням їх під впливом обману. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту банк не здійснював, у письмовій формі не викладав, до відома позивачки, як позичальника, не доводив та з нею не узгоджував. Зі змісту спірного кредитного договору вбачається, що у ньому відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, тому він не відповідає положенням ЦК України і Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а його сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Вказані обставини підтверджуються висновком експерта за результатом проведеної судово-економічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи від 02 березня 2017 року № 2147, яка була призначена ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у справі № 755/16757/15-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Ураховуючи викладене, на час підписання спірного кредитного договору позивачка була введена банком в оману щодо його істотних умов, а саме ціни і відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту, що свідчить про недійсність спірного кредитного договору й забезпечувальних договорів. Строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, позивачкою не пропущено, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась з висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 02 березня 2017 року № 2147, а з позовом до суду звернулась у травні 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оригінали кредитного договору, додатку № 1 до нього, договору купівлі-продажу прав вимоги, судово-економічної експертизи спірного кредитного договору позивачка не надавала, клопотань щодо їх витребування не заявляла, а надала належним чином не засвідчені ксерокопії вказаних документів, тому їх не можна визнати належними і допустимими доказами. Крім того, відсутні оригінали, чи засвідчені копії забезпечувальних договорів, а укладено було три договори поруки та іпотечний договір, не залучено до участі у справі осіб, з якими укладені ці договори, а рішення суду стосується їх прав та обов`язків.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що участь у розгляді справи № 755/16757/15-ц приймали ті ж самі сторони, що й у цій справі, тому їм було відомо про висновок експерта за результатом проведеної судово-економічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи від 02 березня 2017 року, який міститься у справі № 755/16757/15-ц. Банком вказаний висновок експерта не оскаржувався. 21 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за спірним кредитним договором, сторони між собою, а також з іншими особами уклали три договори поруки та іпотечний договір. Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, оскільки вирішено питання щодо прав і обов`язків осіб, які до участі у справі залучені не були.

Доводи особи, яка подала відзив

У вересні 2018 року ПАТ "Дельта Банк" подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Позивачем належними та допустимими доказами свої вимоги не підтверджено, не надано оригінали кредитного договору, додатку № 1 до нього, договору купівлі-продажу прав вимоги, висновку судово-економічної експертизи. Позивачці при укладенні спірного кредитного договору було надано у повному обсязі інформацію про умови кредитування, вона з ними погодилась, що підтверджується її підписом у договорі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 361/2812/17 з Броварського міськрайонного суду Київської області.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що 21 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, сторонами між собою, а також з іншими особами було укладено три договори поруки та іпотечний договір, проте зазначені договори або їх ксерокопії у матеріалах справи відсутні, а суд докази з власної ініціативи у таких випадках не збирає.

Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що судом першої інстанції у порушення вимог пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України питання щодо складу учасників судового процесу вирішено не було, не залучено до участі у справі осіб, з якими укладено оспорювані забезпечувальні договори. Судом першої інстанції остаточно не визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, а позивачкою не уточнено вимоги позовної заяви, а саме ОСОБА_1 не конкретизовано, які забезпечувальні договори слід визнати недійсними, а відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, оскільки вирішено питання щодо прав і обов`язків осіб, які до участі у справі залучені не були, на увагу не заслуговують, оскільки апеляційним судом саме з цих підстав і було скасовано рішення суду першої інстанції й відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому Верховний Суд звертає увагу позивача, що апеляційний суд, судове рішення якого просить скасувати заявник, не має процесуальних повноважень на залучення до участі у справі інших співвідповідачів. Належне визначення всіх відповідачів є процесуальним обов`язком саме позивача (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року, пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк