розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі за позовом у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Запорізької області, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що у провадженні слідчого відділу прокуратури Запорізької області перебуває кримінальне провадження від 04 липня 2017 року № 42017081160000076 за фактом постановлення суддею Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 завідомо неправосудної ухвали від 03 липня 2017 року у справі № 316/605/17.

18 серпня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні особою, яка у передбачений законом спосіб не була наділена процесуальними повноваженнями, заступником Генерального прокурора ОСОБА_4 підписано повідомлення про підозру судді Енергодарського міського суду ОСОБА_1, який згідно із статтею 480 КПК України є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Відповідно до повідомлення про підозру заступник Генерального прокурора ОСОБА_5 у порушення вимог КПК України (4651-17) , доручив слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 вручити повідомлення про підозру. Слідчим ОСОБА_6, який є неуповноваженою особою на здійснення вручення повідомлення про підозру судді, фактичне вручення підозри не здійснено.

19 серпня 2017 року на офіційному сайті прокуратури Запорізької області за 19 серпня 2017 року розміщено повідомлення про вручення повідомлення про підозру судді Енергодарського міського суду.

06 вересня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Парфенов Р. Г. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, яке ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року (справа № 335/10786/17) залишено без задоволення.

30 жовтня 2017 року прокурором у кримінальному провадженні від 04 липня 2017 року № 42017081160000076 затверджено обвинувальний акт та направлений до суду для розгляду по суті. Ухвалою Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року (справа № 651/10/18), залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2018 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 04 липня 2017 року № 42017081160000076 повернуто прокурору, у зв`язку із суттєвими порушеннями норм КПК України (4651-17) , у тому числі у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не набув у кримінальному провадженні статусу підозрюваного.

Вважав, що Генеральною прокуратурою України в особі заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 та прокуратурою Запорізької області в особі слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 та прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 здійснено незаконне повідомлення про підозру позивача у вчиненні кримінального правопорушення та інші процесуальні дії, що обмежують його права.

Унаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та інших процесуальних дій, що обмежують права, йому було завдано моральні страждання, які істотно порушили звичний уклад його життя. Незаконні процесуальні дії органів прокуратури більш як на 10 місяців призвели до його душевних страждань, пов`язаних з незаконним звинуваченням, хвилюваннями, емоційним дискомфортом, він зазнав негативних наслідків по руйнуванню нормальних життєвого устрою, сімейних відносин та родинних зв`язків, пов`язаних з переживаннями та не сприйняттям членами родини його, у зв`язку з реальною можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь моральну шкоду, виходячи з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць з дня повідомлення про підозру, починаючи з 18 серпня 2017 року (день підписання повідомлення про підзору) до 25 червня 2018 року (день набрання законної сили ухвалою апеляційного суду Херсонської області), тобто 10 місяців та 7 днів, у розмірі 76 381 грн 55 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2018 року у складі судді Нікандрової С. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 38 070 грн. 68 коп. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2018 року, встановлено факт незаконного повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Прокуратури Запорізької області задоволено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди як відповідно до статей 1176, 1167, 1173, 1174 ЦК України, так і відповідно до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Матеріали справи не містять та позивачем не надано постанови про закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення, не встановленням достатніх доказів для доведеності особи у суді і вичерпанням можливості їх отримання.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, Верхньорогачицьким районним судом Херсонської області в ухвалі від 18 квітня 2018 року, зазначено, що прокурором не підтверджено фактичне вручення підозри ОСОБА_1, внаслідок чого останній не набув процесуального статусу підозрюваного. Обвинувальний акт складено у кримінальному провадженні відносно особи, яка не набула, в силу положень КПК України (4651-17) , статусу підозрюваної особи. Висновку про те, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, є незаконним, вказана вище ухвала суду не містить. Відтак, реабілітуючі обставини, за наявності яких, у позивача виникало б право на відшкодування моральної шкоди відсутні, досудове розслідування триває.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 316/1196/18 з Василівського районного суду Запорізької області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 1-1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

При цьому, незаконність повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за правилом статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", підтверджується настанням однієї з альтернативних умов: постановленням виправдувального вироку; встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження; закриття кримінального провадження.

Тобто вказана норма, на його думку, перелічує умови для настання певного правового наслідку, що означає, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.

Саме наявністю підстав, передбачених підпунктом 1-1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (встановлення в іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення), обґрунтовувалися його позовні вимоги.

Зазначав, що ухвалами суду встановлено факт недотримання органами досудового слідства та прокуратури вимог КПК України (4651-17) при повідомленні йому 18 серпня 2017 року про підозру, а, відтак, вона є незаконною.

Оскільки підозра оголошена йому з порушенням вимог КПК України (4651-17) , суд визнав її незаконною, а, отже, судові рішення (ухвала Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року та ухвала апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2018 року) є іншими рішеннями суду, якими встановлено факт незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у розумінні пункту 1-1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2019 року прокурор Генеральної прокуратури України та перший заступник прокурора Запорізької області подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначали, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. Посилались на те, що в силу визначених положеннями статтею 314 КПК України повноважень, суд на стадії підготовчого провадження приймає лише рішення, визначені частиною третьою цієї статті, у тому числі щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (4651-17) . За результатом перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам статті 291 КПК України на стадії підготовчого провадження, в силу статті 19 Конституції України, суд не уповноважений встановлювати факт незаконного повідомлення про підозру. Так, повертаючи обвинувальний акт прокурору, Верхньорогачицьким районним судом Херсонської області зазначено, що прокурором не підтверджено фактичне вручення підозри ОСОБА_1, унаслідок чого останній не набув процесуального статусу підозрюваного. Обвинувальний акт складено у кримінальному провадженні відносно особи, яка не набула, в силу положень КПК України (4651-17) , статусу підозрюваної особи.

Жодного висновку про те, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, є незаконним, наведена ухвала суду не містить.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В провадженні слідчого відділу прокуратури Запорізької області знаходилось кримінальне провадження від 04 липня 2017 року № 42017081160000076 за частиною першою статті 375 КК України за фактом постановлення суддею Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 завідомо неправосудної ухвали від 03 липня 2017 року у справі № 316/605/17.

Заступником Генерального прокурора 18 серпня 2017 року складено письмове повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального порушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України (а.с. 46-55).

30 листопада 2017 року прокурором прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 375 КК України (а.с. 70-81).

Вказане кримінальне провадження 01 грудня 2017 року було направлено до Верхньорогачицького районного суду Херсонської області.

Ухвалою Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року (справа № 651/10/18) обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42017081160000076 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, повернуто як такий, що не відповідає вимогам КПК України (4651-17) (а.с. 82-84).

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року (справа №6 51/10/18) від 18 квітня 2018 року залишено без змін (а.с. 85-89).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешті чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відшкодування моральної шкоди на підставі цього Закону провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України та пунктом 1 частини першої Закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що для відшкодування моральної шкоди в порядку, що встановлений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) необхідна наявність певних передумов, а саме: встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода.

При цьому, незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", підтверджується постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті -

така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

За змістом частини другої статті 19, пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи судової влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статтею 125 Конституції України визначено, що апеляційні та місцеві суди діють відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України (254к/96-ВР) , міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Частиною третьою статті 374 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди як відповідно до статей 1176, 1167, 1173, 1174 ЦК України, так і відповідно до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Матеріали справи не містять та позивачем не надано постанови про закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення, не встановленням достатніх доказів для доведеності особи у суді і вичерпанням можливості їх отримання.

Відтак, реабілітуючих обставин, за наявності яких у позивача виникало би право на відшкодування шкоди відповідно до Закону, відсутні, досудове розслідування триває, а позивачем не надано належних та допустимих доказів незаконності його перебування під слідством та судом і незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду в кримінальній справі, та не врахував, що сам лише факт перебування особи під слідством протягом певного часу не надає їй право на відшкодування шкоди відповідно до положень Закону та частини першої статті 1176 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору, Верхньорогачицьким районним судом Херсонської області в ухвалі від 18 квітня 2018 року, зазначено, що прокурором не підтверджено фактичне вручення підозри ОСОБА_1, внаслідок чого останній не набув процесуального статусу підозрюваного. Обвинувальний акт складено у кримінальному провадженні відносно особи, яка не набула, в силу положень КПК України (4651-17) , статусу підозрюваної особи. Висновку про те, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, є незаконним, вказана ухвала суду не містить.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалами суду встановлено факт недотримання органами досудового слідства та прокуратури вимог КПК (4651-17) України при повідомленні йому 18 серпня 2017 року про підозру, що, на його думку, є підставою для відшкодування моральної шкоди, безпідставні, оскільки в силу визначених положеннями статті 374 КПК України повноважень, суд на стадії підготовчого провадження приймає лише рішення, визначені частиною третьою цієї статті, у тому числі щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК (4651-17) України. За результатом перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам статті 291 КПК України на стадії підготовчого провадження, в силу положень статті 129 Конституції України, суд не уповноважений встановлювати факт незаконного повідомлення про підозру.

Відтак, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.