розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року у складі судді Антонюка В.В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Рибчинського В.П., Денишенко Т.О., Оніщука В.В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укртрансгаз", у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Бердичівського ЛВУМГ Лохмана В.В. № 191-К від 05 грудня 2017 року, поновити його на посаді оператора 5 розряду газорозподільної станції "Вінниця-Східна", стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 листопада 2016 року по 24 листопада 2017 року та з 06 грудня 2017 року по дату ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі.

Позов мотивований тим, що 16 травня 2002 року відповідно до наказу № 75-к його прийнято на посаду оператора ГРС "Вінниця Східна" Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ Київтрансгаз ПАТ "Укртрансгаз" в службу ГРС по 4 розряду з 17 травня 2002 року. 01 травня 2004 року встановлено 5-й тарифно - кваліфікаційний розряд.

05 грудня 2017 року наказом № 191-к його звільнено із займаної посади згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (23 листопада 2017 року не вийшов на роботу та відмовився надати пояснення про причину відсутності).

22 листопада 2017 року він отримав від відповідача лист, в якому були ксерокопія наказу №244 від 12 жовтня 2017 року "Про втрату чинності наказу №398 від 24 листопада 2017", графік двозмінної роботи операторів газорозподільчої станції та ксерокопія наказу № 97 від 05 квітня 2017 року "Про організаційні заходи", які були поганої якості, не мали мокрих печаток та відміток про відповідність оригіналам.

Крім того, він повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, з ним не було проведено інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки, що свідчить про порушення трудових прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року та додатковим рішенням цього ж суду від 10 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 не вийшов на основне місце роботи та відмовився надати пояснення з цього приводу.

Відповідач ПАТ "Укртрансгаз" при звільненні позивача дотримався вимог чинного законодавства щодо процедури звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Судом також встановлено, що з 25 листопада 2016 року позивач був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати до проходження ним періодичного медичного огляду. 22 листопада 2017 року позивач був повідомлений, що він допущений до виконання своїх професійних обов`язків, але 23 листопада 2017 року згідно графіка до роботи не став.

Судом не встановлено порушень прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період відсторонення (з 25 листопада 2016 року по 24 листопада 2017 року) та з 06 грудня 2017 року, оскільки підстави для поновлення на роботі відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 вересня 2018 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача і його відсторонення від роботи відбулося з грубим порушенням трудового законодавства. Вказує, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.

Також зазначає, що за час відсторонення від роботи він працевлаштувався в інші компанії та, отримавши 22 листопада 2017 року повідомлення про необхідність виходу на основне робоче місце, йому необхідно було узгодити графік роботи за сумісництвом.

Окрім цього, апеляційним судом не взяті до уваги обставин щодо недотримання відповідачем своїх обов`язків, як роботодавця, які були встановленні під час розгляду справи № 127/8425/16-ц.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У березні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив АТ "Укртрансгаз", у якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Посилається на те, що позивач в попередніх судових інстанціях не зазначав, як поважність причин не виходу на роботу, необхідність узгодження графіка роботи за сумісництвом та вказував інші підстави, зокрема необхідність вирішення сімейних питань, зустріч з юристом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2002 року відповідно до наказу № 75-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду оператора ГРС "Вінниця Східна" Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ Київтрансгаз ПАТ "Укртрансгаз" в службу ГРС по 4 розряду з 17 травня 2002 року.

Наказом Бердичівського ЛВУМГ Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" № 191-к від 12 жовтня 2016 року "Про поновлення на роботі" - на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року по справі 127/8425/16-ц, скасовано наказ від 12 квітня 2016 року № 061-к про звільнення ОСОБА_1, поновлено на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі наказу Бердичівського ЛВУМГ № 398 від 24 листопада 2016 року позивач був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з 25 листопада 2016 року до проходження ним періодичного медичного огляду.

12 жовтня 2017 року на адресу Бердичівського ЛВУМГ надійшов заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників Бердичівського ЛВУМГ від 11 жовтня 2017 року, зокрема ОСОБА_1 .

Того ж дня, відповідачем видано наказ № 244 про втрату чинності наказу № 398 від 24 листопада 2016 року про відсторонення позивача від роботи.

Копію вказаного наказу та графік роботи на 2017 рік, згідно з якими позивач повинен 23 листопада 2017 року вийти на роботу, останній отримав 22 листопада 2017 року, про що свідчить його підпис у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

23 листопада 2017 року позивач на роботу не вийшов, що підтверджується табелем робочого часу.

Письмових пояснень чи підтверджуючих документів, які б свідчили про поважні причини відсутності на роботі 23 листопада 2017 року протягом усього робочого дня (зміни), позивач не надав.

05 грудня 2017 року наказом № 191-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України).

Передбаченим пунктом 4 статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили з того, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу без поважних причин, встановивши, що з графіком роботи позивач був ознайомлений.

Будь-яких поважних причин невиходу на роботу під час розгляду справи попередніми інстанціями позивачем не зазначено.

За таких обставин, за відсутності поважних причин невиходу на роботу, суди першої та апеляційної інстанції інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не взяті до уваги обставин щодо недотримання відповідачем своїх обов`язків як роботодавця, що були встановленні під час розгляду справи № 127/8425/16, є необґрунтованими, оскільки встановленні обстави у попередній справі не впливають на правильне вирішення даного позову.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Твердження ОСОБА_1, що за час відсторонення від роботи він працевлаштувався в інші компанії та, отримавши 22 листопада 2017 року повідомлення про необхідність виходу на основне робоче місце, йому необхідно було узгодити графік роботи за сумісництвом, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки виникає необхідність дослідження і переоцінки правовідносин, які виникли між сторонами саме в тому контексті, як їх розуміє заявник. Крім того, вони не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, що в силу приписів статті 400 ЦК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Письмових пояснень щодо причин відсутності на робочому місці 23 листопада 2017 року або документів позивач не надав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Судді:	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко
	В. О. Кузнєцов