розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі судді Рубан С. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ПАТ - "Дельта Банк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовну заяву мотивовано тим, що 08 грудня 2012 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3265, на підставі якого звернено стягнення на нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача - ПАТ "Дельта Банк" в сумі 604 127,09 грн. При цьому він вважав, що зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, тому просив суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3265, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. 28 грудня 2012 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 39,20 кв. м, яка складається з 1 житлової кімнати та належать на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача - ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 604 127,09 грн, а також витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 6 041,27 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 20 травня 2019 року АТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Дельта Банк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що представник ПАТ "Дельта Банк" був присутній у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення та був ознайомлений з її текстом. Також представники банку після розгляду справи не були позбавлені можливості звернутися до суду з заявою про видачу завіреної копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Враховуючи викладене, оскільки заявник звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення, яке ухвалене понад п`ять років тому, не зазначив жодної поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року, тому суд на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час проведення працівниками АТ "Дельта Банк" інвентаризації та після ознайомлення з матеріалами справи виявилось, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 . Заявник зазначає, що представник АТ "Дельта Банк", який супроводжував дану справу звільнився з банку та не передав матеріали справи новому представнику. Оскільки кредитор за зобов`язанням згідно з рішенням суду першої інстанції був віднесений до категорії неплатоспроможних, було запроваджено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк", що спричинило звільнення працівників та втрату документації банку, що і спричинило пропуск строку пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно розпочата процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк" Кадирову В. В. Згідно з наказом "Про скасування довіреностей" від 03 березня 2015 року № 25 у зв`язку із запровадженням в АТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації та призначенням уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку Кадирова В. В. було прийнято рішення, що видані АТ "Дельта банк" до 03 березня 2015 року довіреності на представництво та/або вчинення правочинів скасовуються відповідно до цього наказу, повернути довіреності уповноваженій особі.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази відправлення копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року на адресу АТ "Дельта Банк".

З огляду на викладене, заявник вважає ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дарницького районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3265, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. 28 грудня 2012 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 39,20 кв. м, яка складається з 1 житлової кімнати та належать на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача - ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 604 127,09 грн, а також витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 6 041,27 грн.В іншій частині позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 20 травня 2019 року АТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року залишено без руху. Надано строк для усунення виявлених у ній недоліків щодо надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та сплати судового збору протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 14 червня 2019 року до Київського апеляційного суду від АТ "Дельта Банк" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 172, 05 грн.

Проте, зазначені підстави для поновлення строку суд апеляційної інстанції визнав неповажними та ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Дельта Банк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ПАТ "Дельта Банк" був присутній у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення від 18 червня 2013 року. Із заявою про видачу копії повного тексту оскаржуваного рішення представник ПАТ "Дельта Банк" до суду не звертався.

Апеляційна скарга на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року була подана АТ "Дельта Банк" 20 травня 2019 року.

Проте, жодних об`єктивних обставин та причин, які б унеможливлювали подання апеляційної скарги на судове рішення в строк передбачений законодавством, заявником не наведено та відповідних доказів не надано.

Таким чином заявник пропустив строк на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід звернути увагу і на те, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм закону, перевірив доводи АТ "Дельта Банк"щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та, встановивши, що такі доводи не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

При цьому судом враховано, що питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судді:	І. В. Литвиненко

	В. С. Висоцька

	І. М. Фаловська