треті особи: державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєва Світлана Василівна, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року у складі судді Руденко В. В.

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), треті особи:

державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєва С. В., Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання неправомірними дій, скасування права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відновлення права власності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2, 08 листопада 2007 року між нею та відповідачем було укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку банку домоволодіння, що розташоване за адресою:

10 жовтня 2018 року, зробивши запит до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, вона дізналась, що право власності на зазначений вище житловий будинок за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано за відповідачем.

Звертала увагу на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 25 червня 2015 року вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки, але 17 червня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення було завершене.

Посилаючись на те, що договором іпотеки, укладеним між сторонами, передбачено право банку звернути стягнення на предмет іпотеки лише в один спосіб, визначений в договорі, та враховуючи наявне рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно, позивач просила визнати неправомірними та протиправними дії АТ "Укрсоцбанк" щодо набуття права власності на житловий будинок, скасувати право власності АТ "Укрсоцбанк"

на житловий будинок; скасувати та вилучити рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 08 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; відновити право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_1 шляхом внесення відповідного запису до реєстру речових прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 11 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої С. В. про

державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41521449)

від 08 червня 2018 року, номер запису про право власності 26540100, згідно

з яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк".

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у державного реєстратора

не було підстав для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за

АТ "Укрсоцбанк", оскільки рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2015 року відповідачем вже було реалізоване своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку,

в той час як іпотечним договором, укладеним між сторонами, передбачено застосування лише одного способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня

2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив

з правильності його висновків щодо відсутності у державного реєстратора правових підстав для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за АТ "Укрсоцбанк", оскільки іпотечним договором, сторони узгодили застосування лише одного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, яким банк скористався, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення

на предмет іпотеки.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального

та порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1

та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію. Крім того відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, зазначає, що існування рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконане позивачем, не позбавляє відповідача права на задоволення своїх вимог у спосіб, визначений в договорі іпотеки.

Також заявник в касаційній скарзі просив залучити правонаступника відповідача

АТ "Укрсоцбанк" - АТ "Альфа-Банк", посилаючись на те, що відповідно

до передавального акта від 15 жовтня 2019 року АТ "Альфа-Банк"

є правонаступником всіх прав та обов`язків відповідача у цій справі.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржується відповідачем в частині задоволення позову ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41521449) від 08 червня 2018 року, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються судом касаційної інстанції відповідно до вимог частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), в редакції чинній на час подання касаційної скарги.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін. Вказувала на те, що договором іпотеки, укладеним між сторонами, визначено, що звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може лише в один із способів, передбачених цим договором. Звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк скористався своїм правом, а тому суди дійшли правильного висновку про те, що у державного реєстратора не було правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок

за відповідачем.

Заперечень щодо залучення до участі у справі правонаступника відповідача позивач у відзиві не навела.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрсоцбанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня

2019 року, справу витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року до участі у справі, яка переглядається, залучено правонаступника АТ "Укрсоцбанк" - акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), справу призначено

до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що08 листопада 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 913, відповідно до пункту 1.1. якого Іпотекодавець, як майновий поручитель, передає в повторну іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 08 листопада 2007 року будинок

з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

03 серпня 2009 року між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 913, за умовами якого сторони погодили суть

та розмір забезпечених іпотекою вимог, а також виклали пункт 4.6 Іпотечного договору в новій редакції, в якому визначили способи звернення стягнення

на предмет іпотеки.

Судом також встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням

ОСОБА_2 умов кредитного договору від 08 листопада 2007 року у останнього перед банком утворилась заборгованість, в рахунок погашення якої заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 25 червня 2015 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 16 липня 2001 року, за рахунок реалізації якого шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", задовольнити вимоги іпотекодержателя (ПАТ "Укрсоцбанк") у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 08 листопада 2007 року № 162/03-7, яка станом на 30 квітня 2015 року становить 1 402 848,23 грн.

Інформації щодо виконання зазначеного вище рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 08 червня 2018 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвою С. В. було оформлено право власності АТ "Укрсоцбанк" (запис про право власності № 26540100) на житловий будинок АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги АТ "Укрсоцбанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня

2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором

або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17, виклав правову позицію, вказавши, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням

в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем до суду.

Положення наведених норм дають підстави для висновків, що іпотекодавець вправі оспорити до суду державну реєстрацію набутого іпотекодержателем

в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки у разі, якщо

він вважає, що таке набуття порушує його права.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 року у справі

№ 760/14438/15-ц.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті

передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки

у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Як досліджено судами, пунктом 4.6. іпотечного договору, з урахуванням договору про внесення змін від 03 серпня 2009 року, сторони передбачили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки

в один з наведених нижче способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; або на підставі цього застереження, яке є договором про задоволення вимог

іпотекодержателя та на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором. У цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Реалізуючи своє право, банк звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням цього суду позов АТ "Укрсоцбанк" було задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2

за кредитним договором від 08 листопада 2007 року, було звернуто стягнення

на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось позивачем, що зазначене судове рішення не виконане.

Способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами

в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

Тому, хоча на момент звернення для вчинення реєстраційних дій кредитор уже застосував один із передбачених законом способів задоволення своїх вимог, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки,

подальше звернення АТ "Укрсоцбанк" до державного реєстратора для задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку не суперечить положенням укладеного сторонами іпотечного договору

та приписам Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

На зазначені вище положення законодавства суди попередніх інстанцій уваги не звернули, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про те, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги лише в один спосіб, визначений договором іпотеки, оскільки метою укладення договору іпотеки є забезпечення належного виконання договірного зобов`язання шляхом одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування рішення державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої С. В. про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "Укрсоцбанк", оскільки не задовольнивши свої вимоги в судовому порядку, кредитор вправі звернути стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, визначений у договорі іпотеки, адже вони не є взаємовиключними. Доказів виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або відсутності заборгованості перед банком позивачем не надано.

Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині скасування рішення державного реєстратора слід відмовити.

В іншій частині прийняті у справі судові рішення не оскаржуються, отже не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

(в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених

у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції,

у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ухваленням нового рішення у справі, судові витрати за подання апеляційної і касаційної скарг слід компенсувати за рахунок позивача шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 209,80 грн (судовий збір стягнуто апеляційним судом ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху від 22 травня 2019 року) та касаційної скарги у розмірі 1 409, 60 грн,

а всього - 3 619,40 грн.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 11 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 вересня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого

є акціонерне товариство "Альфа-Банк", про скасування рішення державного реєстратора скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", про скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке є правонаступником акціонерного товариства "Укрсоцбанк", судовий збір у розмірі 3 619,40 грн.