У червні 2016 року ПАТ "ОТП Банк" звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 939 096,55 грн та судовий збір у розмірі 14 086,45 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 03 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ML 708/036/2008, відповідно до якого їй було надано кредит в розмірі 40 000 доларів США. Датою остаточного повернення кредиту було визначено 03 березня 2013 року.

30 червня 2009 року навиконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VІ (514-17) та у відповідності з рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ "ОТП Банк змінило своє найменування на ПАТ "ОТП Банк".

Відповідно до умов договору повернення кредиту та сплату відсотків ОСОБА_1 зобов`язана здійснювати відповідно до графіку шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 березня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR №708/036/2008, відповідно до якого він зобов`язався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 27 квітня 2016 року має заборгованість у розмірі 939 096,55 грн, у зв`язку з цим позивачпросив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2019 року позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк",заборгованість за кредитним договором № ML708/036/2008від 03 березня 2008 року, станом на 27 квітня 2016 року в сумі 939 096,55 грн, а також судовий збір в сумі 14 086,45 грн.

В задоволенні позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитиим договором від 03березня 2008 року, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 №ML 708/036/2008 в сумі 939 096,55 грнвідмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свій обов`язок зі своєчасного повернення суми кредиту та відсотків за користування ним, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "ОТП БАНК" до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 зазначав, що ПАТ "ОТП Банк" змінив зобов`язання за кредитним договором без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, тому порука ОСОБА_2 за Договором поруки № SR №708/036/2008 від 03 березня 2008 року є припиненою, а тому вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянту.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у встановлений ухвалою суду строк ОСОБА_1 не усунула недоліків апеляційної скарги, а саме: не сплатила судовий збір.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що їй безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, а отже, постановивши ухвалу про повернення апеляційної скарги апеляційний суд позбавив ОСОБА_1 доступу до правосуддя.

Зокрема зазначала, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року їй було відмовлено в надання розстрочки і винесено рішення про необхідність оплати 21 129,68 грн. в десятиденний термін. Вказана сума в рази перевищує її щомісячний дохід, а відповідно не мала можливості виплатити такий судовий збір, що поставило її в нерівні умови зі стороною позивача.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3 подала до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

За змістом прецедентної практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії", (GEORGEL STOICESCU, GEORGETA STOICESCU v. ROMANIA), "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

У зв`язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України (1618-15) , Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи, закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та на підтвердження свого майнового стану ОСОБА_1 надала до апеляційного суду довідку від 05 березня 2019 року № 247 про те, щосума її доходу за останні півроку становить 51 591,65 грн, при цьому розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 21 129,68 грн, тобто розмір судового збору майже в чотири рази перевищує 5% від розміру річного доходу.

Суд апеляційної інстанцій наведеного не урахував, відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору, не надав належної правової оцінки наданим ОСОБА_1 доказам її матеріального становища.

Ураховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та приймаючи до уваги, що при вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент, висновок апеляційного суду про те, що наведені заявником доводи не свідчать про необхідність звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не може бути визнаний достатньо аргументованим, а оскаржувана ухвала не є законною та обгрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд відповідно до повноважень визначених статтею 411 ЦПК України, в межах вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.