розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року у складі судді Баранського Д. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, треті особи - ОСОБА_2, Фермерське господарство "Катеринівське" (далі - ФГ "Катеринівське"), про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він після смерті ОСОБА_4 є спадкоємцем права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Щорса" (далі - КСП "ім. Щорса") у розмірі 6, 57 умовних кадастрових гектарів без визначення меж земельної частки (паю) на місцевості.

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 91-р від 03 березня 2017 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).

05 квітня 2017 року державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області внесено земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 3521980700:02:000:0330.

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року № 138-р скасовано попереднє розпорядження від 03 березня 2017 року № 91-р про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та земельну ділянку № НОМЕР_1 умовно закріплено за ОСОБА_5 .

Розпорядженням Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року № 266-р затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку кадастровий номер 3521980700:02:000:0330 у власність ОСОБА_2 (спадкоємцю ОСОБА_5 ), який 03 серпня 2017 року уклав з ФГ "Катеринівське" договір оренди вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на порушення своїх прав на земельну частку (пай) ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року № 138-р та від 02 серпня 2017 року № 266-р; визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3521980700:02:000:0330, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області; визнати недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки, укладений 03 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ФГ "Катеринівське".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року № 138-р "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 03 березня 2017 року № 91-р". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 91-р від 03 березня 2017 року є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником спірної земельної ділянки й таке право не може бути визнано за ним в порядку вимог статті 392 ЦК України, також позивач не є стороною оспорюваного договору оренди вказаної земельної ділянки, при цьому клопотання про залучення власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не заявляв.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що без скасування правовстановлюючих документів ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та без визнання недійсним, укладеного ним договору оренди такої земельної ділянки, позивач не може реалізувати своє право на земельну частку (пай) і захистити право власності на землю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 30 січня 2019 року відзиві, ФГ "Катеринівське" просить залишити рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені із дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. ОСОБА_2 набувши на законних підставах право власності на землю, уклав у відповідності до вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) договір оренди земельної ділянки з ФГ "Катеринівське", такий договір є чинним і дійсним. Крім того, позивач не є власником спірної земельної ділянки, а також не є стороною договору оренди, який просить визнати недійсним. Питання щодо залучення власника спірної земельної ділянки до участі у справі в якості співвідповідача не ставив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року

№ 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 листопада 2016 року, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщина складається з земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності КСП "ім. Щорса" в розмірі 6, 57 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

21 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області із заявою про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого 9 листопада 2016 року виконуючим обов`язки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком В.О., зареєстрованим у реєстрі за № 293.

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 03 березня 2017 року № 91-р ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,82 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодити її згідно з вимогами чинного законодавства та подати на затвердження після присвоєння кадастрового номера.

На виконання вищезазначеного розпорядження ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Відповідно до Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 квітня 2017 року № НВ-3504168212017 земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3521980700:02:000:0330.

Таким чином, позивачем було реалізовано акт органу виконавчої влади індивідуальної дії.

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року № 138-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 03 березня 2017 року № 91-р.

За змістом свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 20 липня 2017 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В. О., зареєстрованого у реєстрі за № 397, спадкоємцем майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_2 . Спадщина складається із земельної частки (паю), що перебуває у колективній власності КСП "ім. Щорса" в розмірі 6,57 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 31 липня 2017 року № 261-р ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,82 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодити її згідно з вимогами чинного законодавства та подати на затвердження після присвоєння кадастрового номера.

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 2 серпня 2017 року № 266-р ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,8188 га ріллі кадастровий номер 3521980700:02:000:0330 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 серпня 2017 року № 93529541 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,8188 га ріллі кадастровий номер 3521980700:02:000:0330, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, номер запису про право власності 21692181.

03 серпня 2017 року ОСОБА_2 уклав договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки з ФГ "Катеринівське".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (№ 21-64а13) та 25 травня 2016 року (№ 21-5459а15), Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (№ 521/17710/15-а).

Встановивши, що розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 03 березня 2017 року № 91-р ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), який є актом одноразового застосування, та вичерпав свою дію фактом його виконання, тому у Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області були відсутні правові підстави для його скасування, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині оскарження розпорядження від 03 березня 2017 року № 91-р.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі усправі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Заявляючи вимоги про скасування розпорядження Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року № 266-р, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3521980700:02:000:0330, визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3521980700:02:000:0330 та визнання недійсним договору оренди вказаної земельної ділянки, укладеного 03 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ФГ "Катеринівське", ОСОБА_1 вказав відповідачем лише Долинську районну державну адміністрацію Кіровоградської області, клопотань про заміну відповідача чи залучення в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ФГ "Катеринівське" позивач не заявляв. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

З урахуванням викладеного не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що без скасування правовстановлюючих документів ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та без визнання недійсним, укладеного ним договору оренди такої земельної ділянки, позивач не може реалізувати своє право на земельну частку (пай) і захисти право власності на землю. Позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом до належних відповідачів.

Аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судді:	В. О. Кузнєцов
	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко