Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 759/8522/17-ц

провадження № 61-7675св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 25 лютого 2011 року між нею та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Правочин здійснено у нотаріуса Київського міського нотаріального округу Громової О. П., належним чином оформлено та зареєстровано у реєстрі за № 1331. Отже, внаслідок здійсненого правочину власником однокімнатної квартири стала малолітня ОСОБА_2 . Проте продавець квартири ОСОБА_4 приховала той факт, що квартира, яку придбала ОСОБА_1, перебувала у судових спорах, а також була до продажу під арештом. У березні 2014 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві в квартиру вселено ОСОБА_3 . Після вселення у квартиру, ОСОБА_3 самовільно встановив у приміщенні кухні броньовані двері, чим обмежив їй з дитиною доступ на кухню, позбавив можливості готувати собі їжу, й доглядати за кухонним посудом, самостійно відключив газопостачання, та перешкоджав газовій службі відновити газопостачання. Також ОСОБА_3 встановив металеві ящики на лічильнику газу та води, захаращив місця загального користування й перекрив доступ до балкону. Крім того, самовільно вселив свою матір - ОСОБА_5 .

Посилаючись на викладене, позивач просила зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати броньовані двері у приміщенні кухні; демонтувати металеві ящики на лічильниках води та газу; ліквідувати захаращення місць загального користування, відновити доступ до балкону.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року позов ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 задоволено. Усунуто ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, перешкоди у здійсненні права володіння, користування квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати броньовані двері у приміщенні кухні; демонтувати металевий ящик на лічильники води та газу; ліквідувати захаращення місць загального користування (передпокою, вбиральні та ванної кімнати); відновити доступ до балкону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 самовільно встановив у приміщенні кухні в квартирі броньовані двері, чим обмежив доступ позивача з дитиною на кухню, позбавив можливості готувати собі їжу й доглядати за кухонним посудом. Самостійно відключив газопостачання, перешкоджав газовій службі відновити газопостачання. Також ОСОБА_3 встановив металеві ящики на лічильниках газу та води, захаращив місця загального користування (передпокою, вбиральні та ванної кімнати) й перекрив доступ до балкону. Обставини викладені у позові, а саме перешкоди ОСОБА_3 позивачу з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 підтверджуються складеними Службою у справах дітей Святошинської РДА м. Києва актами обстеження умов проживання від 12 серпня 2015 року, від 28 квітня 2016 року та 02 лютого 2017 року, із яких убачаються перешкоди у користування місцями загального користування, готування їжі для дитини у кімнаті через встановлення відповідачем броньованих дверей на кухні, перекриття відповідачем доступу до балкону, встановлення металевого ящика на лічильниках води та газу, що позбавило можливості позивача з дитиною в користуванні водою та газом.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції змінено. Мотивувальну частину рішення доповнено встановленими судом фактичними обставинами: "Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, та витребувано цю частину від добросовісного набувача ОСОБА_1, яка діяла в інтересах своєї неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 . Вселено ОСОБА_3 у вказану квартиру.". У решті рішення суду залишити без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки на час розгляду справи право власності відповідача на 1/2 частини спірної квартири визнано в установленому законом порядку, то вказана обставина має значення для розгляду справи про усунення перешкод у користуванні власністю. Виклад обставин справи судом першої інстанції без наведення обставин набуття відповідачем права власності на 1/2 частини спірної квартири може призвести до невірного тлумачення правовідносин, що встановлені цим судом, а також може мати негативні наслідки при застосуванні його як преюдиції при розгляді інших справ між тими ж учасниками. Разом з тим суд апеляційної інстанції наголосив, що предметом цього спору не було визначення часток сторін у праві власності на спірний об`єкт нерухомості.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 2-1524/10 за її касаційною скаргою скасовані два судових рішення на підставі яких ОСОБА_3 і звернувся у 2012 році з позовом до групи осіб включаючи її, як добросовісного набувача і отримав рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

У лютому 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

25 лютого 2011 року між ОСОБА_1, що діє від імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Правочин здійснено у нотаріуса Київського міського нотаріального округу Громової О. П., належним чином оформлено та зареєстровано у реєстрі за № 1331. За вказаним договором ОСОБА_4 передала однокімнатну квартиру у власність неповнолітній ОСОБА_2, а ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої доньки, у свою чергу передала їй гроші за продану квартиру.

Внаслідок здійсненого 25 лютого 2011 року правочину, власницею квартири стала малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, цей правочин зареєстровано та внесено відомості у державний реєстр прав власності на нерухоме майно, власником 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 1331, 25 лютого 2011 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ромова О. П.

У березні 2014 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві вселено ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у справі № 2608/18181/12 задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перепелиця Н. Д., Київське міське бюро технічної інвентаризації, КП УЖГ Святошинського району м. Києва Філія № 807 СДРЦ, Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частини майна та вселення. Зокрема, за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, та витребувано цю частину від добросовісного набувача ОСОБА_1, яка діяла в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 . Вселено ОСОБА_3 у вказану квартиру.

Рішення набрало законної сили 05 вересня 2013 року. Відомості про право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини спірної квартири внесені до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються:фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у справі № 2608/18181/12 за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, та витребувано цю частину квартири від добросовісного набувача - ОСОБА_1, яка діяла в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та вселено ОСОБА_3 у вказану квартиру, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом її доповнення встановленими судом фактичними обставинами, оскільки вказана обставина має значення для розгляду справи про усунення перешкод у користуванні власністю.

При цьому твердження заявника про те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 2-1524/10 за її касаційною скаргою скасовані два судових рішення на підставі яких ОСОБА_3 і звернувся у 2012 році з позовом до групи осіб включаючи її, як добросовісного набувача і отримав рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказане судове рішення, що постановлено у справі № 2-1524/10, не стосується рішення, за яким визнано право власності за відповідачем у справі № 2608/18181/12.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик