розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Карімової Л. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") звернулося до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява мотивована тим, що 28 лютого 2008 року Харківським обласним постійно діючим третейським судом у складі третейського судді Дунаєва С. В. було прийнято рішення у справі № 6/3-1-08 за позовом юридичної особи " Вайшалі Фармасьютікалз" ( Індія) до ОСОБА_1 про визнання права власності, яким визнано за юридичною особою " Вайшалі Фармасьютікалз " право власності на комплекс - базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 942,80 кв. м, що розташована на території сільської ради Лиманська Зміївського району Харківської області.

Зазначає, що вказане рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів як особи, яка не брала участі при розгляді указної справи, оскільки зазначене вище нерухоме майно є предметом іпотеки за іпотечним договором від 04 березня 2008 року № 10-170, укладеним між ним та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю. Г. за реєстровим № 1101.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 лютого 2008 року № 17891987 на момент укладення договору іпотеки право власності на комплекс - базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 942,80 кв. м, що розташована на території сільської ради Лиманська Зміївського району Харківської області, було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Перебування бази відпочинку в іпотеці банку підтверджується витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04 березня 2008 року № 17331695 та в Державному реєстрі іпотек від 05 березня 2008 року № 17343244.

Таким чином, оскаржуваним рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 28 лютого 2008 року у справі № 6/3-1-08 було вирішено питання щодо прав та обов`язків ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк".

Також справа, в якій прийнято рішення третейським судом, йому не підвідомча, оскільки однією із сторін спору є нерезидент України - юридична особа " Вайшалі Фармасьютікалз ", що зареєстрована за адресою: 4805/24, Бхарат Рам Роад Дарья Гандж, Нью - Делі, Індія, що є підставою для скасування рішення третейського суду відповідно до пункту 1 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Чудновської І. І. від 22 листопада 2016 року заяву ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" задоволено.

Рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 28 лютого 2008 року у справі № 6/3-1-08 за позовом " Вайшалі Фармасьютікалз" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно скасовано.

Ухвалюючи рішення про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 28 лютого 2008 року у справі

№ 6/3-1-08, суд першої інстанції виходив із того, що договір застави нерухомого майна, на підставі якого третейський суд ухвалив своє рішення, всупереч вимог статті 577 ЦК України нотаріально не посвідчений, а тому відповідно до частини першої статті 216, статті 220 ЦК України є нікчемним і не створює жодних юридичних наслідків.

Крім того, третейський суд вирішив питання про права та обов`язки банку та не мав повноважень для вирішення спору за участю юридичної особи - нерезидента України, яким є " Вайшалі Фармасьютікалз ".

Суд не встановив порушення тримісячного строку на оскарження рішення третейського суду, передбаченого частиною другою статті 389-1 ЦПК України 2004 року, з дня прийняття рішення третейського суду, оскільки про прийняття оскаржуваного рішення третейського суду заявник дізнався 04 вересня 2015 року під час ознайомлення з матеріалами справи, а із заявою про його скасування звернувся 03 грудня 2015 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року та від 29 листопада 2016 року скасовано.

У задоволенні заяви ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 28 лютого 2008 року у справі № 6/3-1-08 відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, що стосуються набуття ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" права на оскарження рішення третейського суду відповідно до вимог частини першої статті 389-1 ЦПК України 2004 року та дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання про права та законні інтереси заявника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про те, що ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" не є особою, яка відповідно до вимог частини першої статті 389-1 ЦПК України вправі оскаржувати рішення третейського суду, є помилковими. На момент укладення договору іпотеки від 04 березня 2008 року № 10-170 ОСОБА_1 надав банку витяг з реєстру права власності на нерухоме майно від 27 лютого 2008 року № 17891987, відповідно до якого він був власником бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 942,80 кв. м, що розташована на території сільської ради Лиманська Зміївського району Харківської області. Зазначений витяг дійсний протягом трьох місяців з моменту його видачі. Таким чином, на момент винесення рішення третейським судом фактично було вирішено питання про права банку щодо предмета іпотеки.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу заінтересовані особи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року, витребувано із Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/8451/16-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року цивільну справу № 646/8451/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року справу за заявою ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 28 лютого 2008 року у справі за позовом юридичної особи " Вайшалі Фармасьютікалз" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

28 лютого 2008 року Харківським обласним постійно діючим третейським судом у складі третейського судді Дунаєва С. В. було ухвалено рішення у справі № 6/3-1-08 за позовом юридичної особи " Вайшалі Фармасьютікалз" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, яким визнано за юридичною особою " Вайшалі Фармасьютікалз ", яка є нерезидентом України, право власності на комплекс бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 942,80 кв. м, що розташована на території сільської ради Лиманська Зміївського району Харківської області.

Відповідно до договору іпотеки від 04 березня 2008 року № 10-170, укладеного між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю. Г. 04 березня 2008 року за реєстровим № 1101, на забезпечення виконання позичальником НВП "ЕверіФарм" прийнятих зобов`язань за кредитним договором від 04 березня 2008 року, ОСОБА_1 є іпотекодавцем стосовно вказаної спірної бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

На підставі зазначених вище договорів кредиту та іпотеки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. В. вчинено на користь ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" виконавчий напис від 17 червня 2009 року про звернення стягнення заборгованості позичальника на нерухоме майно - базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", і в подальшому на цій підставі було відкрито виконавче провадження.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2010 року у справі № 6-24/10 за позовом юридичної особи " Файшалі Фармасьютікалз" до ОСОБА_1 про визнання рішення третейського суду дійсним та усунення перепон з реєстрації права власності на вищевказаний комплекс бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" та відмовлено у задоволенні позову юридичної особи " Файшалі Фармасьютікалз ".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Одним зі способів захисту прав суб`єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 21 ЦПК України. Аналогічну норму містить стаття 17 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до положень Закону України "Про третейські суди" від 11 травня 2004 року № 1701-IV (1701-15) "Про третейські суди" державними судами розглядається дві основні категорії справ, що безпосередньо пов`язані з діяльністю третейських судів: 1) справи про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду; 2) справи про скасування рішення третейського суду.

Стаття 2 Закону України "Про третейські суди" визначає, що сторонами третейського розгляду є позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів на момент звернення ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до суду із заявою у цій справі регулювалось розділом VII-1 ЦПК України (1618-15) 2004 року.

Так, відповідно до частини першої статті 389-1 ЦПК України 2004 року сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Пункт 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року передбачає скасування рішення третейського суду в разі, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі, тобто не були учасниками справи в розумінні статті 34 Закону України "Про третейські суди", проте суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Згідно з частиною четвертою статті 26 ЦПК України 2004 року у справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, треті особи, а також представники цих осіб.

За змістом положень статті 34 Закону України "Про третейські суди" учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" не було стороною третейського розгляду справи

№ 6-24/10 за позовом юридичної особи " Файшалі Фармасьютікалз" до ОСОБА_1 про визнання права власності та не є особою, питання про права чи законні інтереси якої вирішено за наслідками третейського розгляду указаної справи, а тому не могло оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду.

Можливість оскарження рішення третейського суду залежить від наявності у особи, яка ініціює таке питання, прав та обов`язків, пов`язаних із предметом третейського розгляду.

На момент ухвалення третейським судом рішення, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 ще не перебували у договірних правовідносинах щодо забезпечення виконання НВП "ЕверіФарм" зобов`язань за кредитним договором від 04 березня 2008 року.

Передача спірного майна в іпотеку банку в результаті укладення 04 березня 2008 року договорів іпотеки та вчинення згодом нотаріального напису відбулись уже після ухвалення рішення третейського суду від 28 лютого 2008 року.

З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк".

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.