Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 202/92/17
провадження № 61-6086св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року у складі судді Зосименко С. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року.
Заяву обґрунтовано тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 рокупозов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2007 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Honda Jazz, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. Вказане рішення набуло законної сили та 13 березня 2012 року видано виконавчий лист. ПАТ КБ "ПриватБанк" до виконавчої служби з указаним виконавчим листом не зверталося. Вказаний автомобіль у лютому 2013 року силою було відібрано у ОСОБА_1 невідомими їй особами, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження, а згодом його було реалізовано.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпро від 12 травня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.
При новому розгляді справи рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року в задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості закрито. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Посилаючись на вищевикладене, та у зв`язку з тим, що при постановленні рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет застави, місцевим судом питання про поворот виконання судового рішення не розглядалось, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" в рахунок повороту виконання рішення суду повернути їй легковий автомобіль Honda Jazz, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки спірний автомобіль було реалізовано банком на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року, яке набрало законної сили.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1, не погоджуючись із указаною постановою апеляційного суду, звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередній інстанцій формально підійшли до розгляду даної справи, оскільки не звернули уваги на те, що саме на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року, а не рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року, були вчинені дії щодо реалізації спірного автомобіля, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська такі повноваження банку не надавалися.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15)
), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 лютого 2018 року касаційне провадження № 6086св18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення сплаченої за автомобіль суми та відшкодування моральної шкоди передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі ти витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Ухвалою Верховного суду від 13 січня 2020 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2007 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Honda Jazz, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпро від 12 травня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.
При новому розгляді справи рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року в задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості закрито. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою та другою статті 380 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення із заявою про поворот виконання судового рішення), питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Частиною третьою статті 380 ЦПК України(в редакції, чинній на момент звернення із заявою про поворот виконання судового рішення) у разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.
Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України (в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії), якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебувала справа.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Ураховуючи наведене, а також положення статей 380, 381 ЦПК України (в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії), поворот виконання рішення необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 квітня 2014 року легковий автомобіль Honda Jazz, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_1, було перереєстровано за ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку від 03 березня 2013 року ВІА390408, автомобіль було знято з обліку та реалізовано банком на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року у справі за позовом ПАТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, яке набрало законної сили.
Вказані обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року та відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії) не підлягають доказуванню.
Проаналізувавши встановлені обставин справи та надавши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій, керуючись наведеними законодавчими положеннями, виходили із відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення та зобов`язання ПАТ Б "ПриватБанк" повернути спірний автомобіль заявнику, оскільки його було реалізовано в порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року у справі за позовом ПАТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що спірний автомобіль не міг бути реалізований на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року, є безпідставними та спростовуються обставинами, які встановлені судами та які не впливають на законність судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", 58, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статями 409, 410, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов
' 'p'