розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова у складі судді Труханович В. В., від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б., від 26 вересня 2017 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що 18 січня 2008 року між Комерційним акціонерним баном "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж" (далі - ТОВ ДП ТГ "Екіпаж") укладено договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-004, у відповідності до положень якого надано ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором укладено іпотечний договір № 805/13/18-5/8-031, відповідно до умов якого, з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень № 1 до Іпотечного договору від 14 травня 2008 року та Договору про внесення змін та доповнень № 2 до Іпотечного договору від 04 вересня 2008 року, ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" передало в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок АДРЕСА_2, а саме: майнові права на 64 житлові квартири, загальною площею, 4 893,11 кв м, зокрема, майнові права на квартиру АДРЕСА_3 . Починаючи з листопада 2008 року позичальник порушив умови кредитного договору, припинив виконувати обов`язок щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, чим порушені права та законні інтереси ПАТ "Укрсоцбанк". З урахуванням зазначеного, ПАТ "Укрсоцбанк" просив звернути стягнення за іпотечним договором № 805/13/19-5/8-031 на предмет іпотеки: майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 вартістю 1 952 130 грн; визначити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 вартістю 1 952 130 грн ПАТ "Укрсоцбанк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 березня 2017 року в задоволені позову ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на квартиру відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів, що його право порушено, оскільки починаючи з моменту введення будинку в експлуатацію банком не здійснено жодних відповідних дій щодо накладення обтяження на квартиру АДРЕСА_3, як на об`єкт іпотеки на підставі іпотечного договору від 18 січня 2008 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" відхилено.

Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що починаючи з моменту введення будинку в експлуатацію банком не здійснено жодних відповідних дій щодо накладення обтяження на квартиру АДРЕСА_5, як на об`єкт іпотеки на підставі іпотечного договору від 18 січня 2008 року, тому рішення суду першої інстанції ухвалено з урахуванням обставин справи, суд надав належну оцінку доказам у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що банк є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 вартістю 1 772 053, 08 грн, а не на квартиру АДРЕСА_7 кімнати ) площею 219, 11 кв . м .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам та дійшли хибних висновків. Вказує, що відсутність реєстрації у державному реєстрі прав запису про іпотеку не може перешкоджати захисту іпотекодержателем своїх прав, оскільки згідно з положенням статті 23 Закону України "Про іпотеку", іпотека є чинною навіть у тому випадку, якщо до відома кінцевого набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Крім того, іпотечний договір, укладений між банком та ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" не визнано недійсним, ОСОБА_1 набув майнових прав на квартиру обтяжену іпотекою, при цьому ринкову вартість спірної квартири мав сплатити забудовнику - ПАТ "Укрсоцбанк".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ( далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено колегії суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 січня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-004, у відповідності до положень якого банк надав ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.

Кредит виданий на поповнення обігових коштів, а саме: для будівництва житлового будинку АДРЕСА_10 .

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 18 січня 2008 року між позивачем та ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" укладений Іпотечний договір № 805/13/18-5/8-031, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К. Б., відповідно до умов якого, ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" передало в іпотеку банку майнові права на 48 житлових квартир, загальною площею 3 384,74 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 .

Згідно з Договором про внесення змін та доповнень № 1 до Іпотечного договору від 14 травня 2008 року обсяг майна, що передається в іпотеку, збільшено, в зв`язку з чим в іпотеку передано майнові права на 65 житлових квартир, загальною площею 4 979,16 кв. м.

Після укладення Договору про внесення змін та доповнень № 2 до Іпотечного договору від 04 вересня 2008 року, встановлено остаточний обсяг майна, переданого ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", а саме: визначено, що об`єктом іпотеки є майнові права на 63 житлові квартири, загальною площею 4 893,11 м. кв, зокрема, майнові права на квартиру АДРЕСА_12 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23 липня 2010 року, яке в цій частині залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2011 року, на задоволення вимог банку за кредитним договором звернуто стягнення за іпотечним договором від 18 січня 2008 року на предмет іпотеки на майнові права на 63 квартири, що будуються за адресою: АДРЕСА_1, зокрема і на майнові права на квартиру АДРЕСА_5 вартістю 1 772 053, 08 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року визнано за ОСОБА_1 майнові права на отримання об`єкту інвестування-квартири з будівельним номером 170, (4 кімнати) загальною площею 219, 11 кв. м, розташовану на 23/24 поверхах у першому під`їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ. "А-24" за адресою: АДРЕСА_1 .

Із договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2014 року встановлено, що квартира АДРЕСА_7, загальною площею 219, 11 кв. м належить ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 22 липня 2014 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року, які постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 липня 2015 року, яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2015 року залишено без змін, відмовлено ОСОБА_1 в позові про визнання за ним право власності на квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 219, 11 кв. м .

Постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2015 року зазначені рішення залишені без змін.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єкт - квартира АДРЕСА_4 не містить обтяжень, заявником яких є ПАТ "Укрсоцбанк".

Будинок введено в експлуатацію у грудні 2013 року.

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_7 кімнати ) площею 219, 11 кв. м зареєстровано за ОСОБА_1, який за договором купівлі-продажу від 24 жовтня 2014 року продав спірну квартиру ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

' 'p' Законом України "Про іпотеку" (898-15) передбачено три форми захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У статті 12 Закону України "Про іпотеку" ( далі - Закон) вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За статтями 1, 5 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , яким внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Стаття 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" (898-15) щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Зазначений правовий висновок щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього висловлений у постанові Великої Палати Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд першої інстанції, рішення якого залишено в силі апеляційним судом, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" з тих підстав, що позивач не надав доказів наявності обтяження на спірну квартиру, як на об`єкт іпотеки на підставі іпотечного договору від 18 січня 2008 року, не звернув увагу на те, що оскільки позивачем заявлено вимогу щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, а за приписами статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на квартиру слід відмовити в зв`язку з тим, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді:	І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Ю. В. Черняк