розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк", банк) у листопаді 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 16 555, 95 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 13 385, 38 грн, заборгованості за відсотками - 1 237, 95 грн, комісії - 732, 62 грн та штрафу - 1 200, 00 грн.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 10 грудня 2015 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500987809, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 14 336, 74 грн строком до 11 грудня 2018 року, а відповідач - повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки і на умовах, що передбачені кредитним договором і додатком до нього. Банк свої зобов`язання щодо надання відповідачеві кредитних коштів виконав, проте відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, а тому ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду з позовом.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач заперечував проти задоволення позову, вважав що наведені в позовній заяві факти не підтверджені доказами. Зазначив, що пропозиція про укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ним не підписана, стягнення комісії та штрафів є безпідставним, що свідчить про нечесну підприємницьку практику. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 13 385, 38 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 1 237, 95 грн, заборгованість за комісією у розмірі 732, 62 грн, штраф у розмірі 1 200, 00 грн, судові витрати у справі у розмірі 1 378, 00 грн, разом 17 933, 95 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку кошти за кредитним договором не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання. Станом на 11 жовтня 2016 року заборгованість відповідача перед банком становила 16 555, 95 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 13 385, 38 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 1 237, 95 грн, заборгованості за комісією у розмірі 732, 62 грн, штрафу у розмірі 1 200, 00 грн, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року в частині загального розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором та в частині стягнутої комісії змінено, зменшено загальну суму грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" до 17 201, 33 грн, з яких заборгованість за кредитом складає 13 385, 38 грн, заборгованість за

відсотками - 1 237, 95 грн, штраф - 1 200, 00 грн та судові витрати у справі - 1 378, 00 грн, виключено заборгованість за комісією у розмірі 732, 62 грн. В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 3.6 оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту передбачена виплата комісійної винагороди банку за надання (інформації) виписок за рахунком, яка становить 104, 66 грн і заборгованість за якою склала 732, 62 грн. Застосовуючи частину четверту статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", апеляційний суд зробив висновок, що нарахована банком комісія за комісійну винагороду не є послугою з надання (передачі) споживачеві певного матеріального чи нематеріального блага за його замовленням для задоволення особистих потреб, а також те, що за користування кредитом банку вже присуджено відповідну суму відсотків, а рішення суду першої інстанції у цій частині необхідно змінити, виключивши з переліку складових заборгованості комісію у розмірі 732, 62 грн та зменшивши у зв`язку з цими обставинами і загальну суму заборгованості за укладеним між сторонами по справі договором до 17 201, 33 грн.

Доводи апеляційної скарги, що штраф є імперативною нормою, яка змінюватись не може за бажанням сторін, апеляційний суд відхилив, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі прострочення платежу більше ніж на п`ять днів, додатково сплату штрафу у розмірі 150, 00 грн за кожний випадок допущеного прострочення платежу.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що умови кредитного договору про нарахування штрафу у твердій сумі є несправедливою умовою, цей пункт договору також не відповідає правилам статей 549, 627 ЦК України. Апеляційний суд не взяв до уваги, що у матеріалах справи наявні неякісні копії анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Бак" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у банку, що унеможливлює з`ясування змісту цього документа. Подана до суду публічна пропозиція ПАТ "Альфа-Бак" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у банку взагалі не підписана заявником.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПАТ "Альфа-Банк" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Банк зазначає про презумпцію правомірності правочину та вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України (1618-15) ) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 грудня 2015 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500987809, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 14 336, 74 грн.

Станом на 11 жовтня 2016 року заборгованість відповідача перед банком становила 16 555, 95 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 13 385, 38 грн, заборгованості за відсотками - 1 237, 95 грн, заборгованості за комісією - 732, 62 грн, штрафу - 1 200, 00 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, суди дійшли обґрунтованих висновків про часткове задоволення позову, оскільки відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з умовами, викладеними у ньому, а отже, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості за цим договором у зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому наявні підстави для задоволення позову про стягнення коштів та відсотків за користування кредитом із ОСОБА_1

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що надані до позовної заяви публічна пропозиція не підписана заявником не впливає на висновок судів про існування кредитних правовідносин між сторонами, оскільки усі умови кредитування передбачені у оферті та додатку до неї, які підписані заявником, та у акцепті, який підписаний банком.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1, підписуючи анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Альфа-Банк", оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту від 10 грудня 2015 року № 500987809, додаток № 1 до цієї угоди, погодився з умовами кредитування, у тому числі щодо умов нарахування штрафів.

Порядок розрахунку штрафу відповідає змісту умов пункту 11 оферти, підписаної заявником, який передбачає збільшений розмір штрафу у разі, коли прострочення триває більше ніж 4 календарних дні.

Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів, що умова договору про нарахування штрафу є несправедливою, недійсною вона у судовому порядку не визнавалася.

Доводи касаційної скарги про неякісні копії, додані до позовної заяви, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Відповідні докази судами досліджені, їм надано відповідну правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення в цілому відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Вирішення питання про поновлення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року зупинено виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Зробивши висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у незміненій та нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у незміненій та нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року.