Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 311/682/16-ц

провадження № 61-24756св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Ідея Банк",

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 17 березня 2017 року у складі судді: Носика М. А. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Первісний позов мотивований тим, що 17 вересня 2014 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р20.211.71379, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 80 566 грн зі сплатою 7,9 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідач умови кредитного договору належно не виконував і станом на 20 січня 2016 року має заборгованість у сумі 106 589,70 грн.

ПАТ "Ідея Банк" просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Р20.211.71379 від 17 вересня 2014 року у розмірі 106 589,70 грн, яка складається з:

основний борг - 56 469,71 грн;

прострочений борг - 19 754,80 грн;

прострочені проценти - 28 616,10 грн;

строкові проценти - 49,36 грн;

нарахована комісія - 1 699,73 грн, та судові витрати

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ "Ідея Банк" про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічний позов мотивований тим, що при укладенні 17 вересня 2014 року кредитного договору № Р20.211.71379 працівники банку навмисно ввели його в оману, не надавши йому необхідної, доступної та достовірної інформації про умови кредитування та непогодження неналежним чином усіх істотних умов. При відсутності розрахунку сукупності вартості кредиту є істотною умовою, що погоджена сторонами. Окрім цього непогодженими залишаються ціна (сукупна вартість кредиту) та інші умови, що вказує на те, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір від 17 вересня 2014 року № Р20.211.71379, укладений між ним та ПАТ "Ідея Банк".

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2016 року первісний та зустрічний позови об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 17 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року, позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" за кредитним договором № Р20.211.71379 від 17 вересня 2014 року заборгованість за кредитом станом на 20 січня 2016 року у розмірі 106 589,70 грн, яка складається з: основного боргу 56 469,71 грн, простроченого боргу 19 754,80 грн, прострочених процентів 28 616,10 грн, строкових процентів 49,36 грн, комісії 1 699,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № Р20.211.71379 від 17 вересня 2014 року на користь банку підлягає стягненню заборгованість у розмірі 106 589,70 грн.

При відмові у задоволенні зустрічного позову суди вказали, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору ознайомився з умовами, на яких банк здійснює кредитування, загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту; сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, банком було надано ОСОБА_1 у належній формі всю інформацію про умови кредитування та інформацію, передбачену правилами надання банками України інформації споживачу. Особистий підпис ОСОБА_1 на кредитному договорі свідчить про те, що він розумів природу вчинюваних ним правочинів, був ознайомлений із правами та обов`язками позичальника. ОСОБА_1 не надано доказів, які б спростовували той факт, що волевиявлення позичальника при укладенні кредитного договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки банк жодним чином не змушував його укладати цей правочин, натомість він проявив таку ініціативу, звернувшись до банку.

Аргументи учасників справи

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні кредитного договору працівники банку навмисно ввели його в оману не надавши йому необхідної, доступної та достовірної інформації про умови кредитування та непогодження неналежним чином усіх істотних умов, зокрема, непогодженою є ціна (сукупна вартість кредиту) та інші умови, що вказує на те, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності.

У серпні 2017 року ПАТ "Ідея Банк" через представника Даценко С . Ф. подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не доведено введення його в оману банком та ненадання необхідної, доступної та достовірної інформації про умови кредитування.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 17 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року у задоволенні клопотання ПАТ "Ідея Банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено досудового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 17 вересня 2014 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р20.211.71379, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 80 566 грн зі сплатою 7,9 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 80 556 грн підтверджується меморіальним-ордером про видачу кредиту.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості станом на 20 січня 2016 року загальна сума заборгованості по кредитному договору відповідачки становить 106 589,70 грн у тому числі: 56 469,71 грн - основний борг; 19 754,80 грн - прострочений борг; 28 616,10 грн - прострочені проценти; 49,36 грн - строкові проценти; 1 699,73 грн - нарахована плата за обслуговування кредиту.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у пункті 1.4. кредитного договору № Р20.211.71379 від 17 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1, сторони обумовили, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,1100 % від початкової суми кредиту.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що встановлення банком комісії за обслуговування кредиту без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту є незаконним, та зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року зупинено виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 17 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі. Оскільки оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 17 березня 2017 року відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року скасувати.

Передати справу № 311/682/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков