Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/9404/14
провадження № 61-33043св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду м. Києва
від 01 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення суми вкладу, процентів та пені.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено наступні договори банківського вкладу: № SAMDNWFD007000999500 від 24 жовтня 2013 року на вклад "Депозит Плюс", за умовами якого банк прийняв від неї в тимчасове користування суму в розмірі 16 078,46 доларів США зі сплатою 7 % річних на строк до 24 квітня 2014 року;
№ SAMDNWFD00700010356700 від 28 жовтня 2013 року на вклад "Депозит Плюс", за умовами якого банк прийняв від неї в тимчасове користування суму
в розмірі 27 000,00 доларів США зі сплатою 7 % річних на строк до 28 квітня
2014 року; № SAMDNWFD0070019136300 від 21 листопада 2013 року на вклад "Стандарт", за умовами якого банк прийняв від неї в тимчасове користування суму в розмірі 7 400,00 доларів США зі сплатою 7,5 % річних на строк до
21 травня 2014 року.
20 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про повернення суми банківських вкладів, однак зазначені вклади їй
в повному обсязі повернуті не були.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь 130 454,66 доларів США, зокрема: заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу
№ SAMDNWFD007000999500 від 24 жовтня 2013 року на загальну суму
18 190,65 доларів США, з яких 16 078,46 доларів США по тілу депозиту,
2 112,19 доларів США процентів; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу № SAMDNWFD00700010356700 від 28 жовтня 2013 року на загальну суму 30 526,21 доларів США, з яких 27 000,00 доларів США по тілу депозиту, 3 526,21 доларів США процентів; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070019136300
від 21 листопада 2013 року на загальну суму 8 398,64 доларів США, з яких 7 400,00 доларів США по тілу депозиту, 998,64 доларів США процентів; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 256,34 доларів США; пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення в сумі 71 082,82 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 130 454,66 доларів США.
Cуд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконало своїх зобов`язань за договорами банківського вкладу, строк виконання яких настав,
а тому на підставі статей 527, 625, 629, 1060 ЦК України та частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" вважав позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 58 803,69 доларів США, з яких: заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу від 24 жовтня 2013 року № SAMDNWFD0070009999500 на загальну суму 18 190,65 доларів США, з яких: вклад - 16 078,46 доларів США, відсотки по вкладу - 2 112,19 доларів США; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу від 28 жовтня 2013 року
№ SAMDNWFD0070010356700 на загальну суму 30 526,21 доларів США, з яких: вклад - 27 000,00 доларів США, відсотки по вкладу - 3 526,21 доларів США; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу
від 21 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070019136300 на загальну суму
8 398,64 доларів США, з яких: вклад - 7 400,00 доларів США, відсотки по
вкладу - 998,64 доларів США; 3 % річних від простроченої суми у розмірі
39 588,06 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що
ПАТ КБ "ПриватБанк" порушило свої зобов`язання за вказаними договорами банківського вкладу, однак вважав, що 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню в національній валюті, а також відсутні підстави для застосування частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживача", оскільки правовідносини між сторонами є грошовими та передбачена цивільно-правова відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 29 березня 2017 року рішення Апеляційного суду
м. Києва від 16 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Cуд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції не встановив якими доказами підтверджується укладення між сторонами договорів банківського вкладу, оскільки наявні в матеріалах справи ксерокопії договорів банківського вкладу не завірені в установленому порядку, а ксерокопії квитанцій є неякісними, у зв`язку з чим відсутня можливість ознайомитись з їх змістом, при цьому апеляційним судом не було витребувано їх оригіналів.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 58 803,69 доларів США, з яких: заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу від 24 жовтня 2013 року № SAMDNWFD0070009999500 на загальну суму 18 190,65 доларів США, з яких: вклад - 16 078,46 доларів США, відсотки по вкладу - 2 112,19 доларів США; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу від 28 жовтня 2013 року
№ SAMDNWFD0070010356700 на загальну суму 30 526,21 доларів США, з яких: вклад - 27 000,00 доларів США, відсотки по вкладу - 3 526,21 доларів США; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу
від 21 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070019136300 на загальну суму
8 398,64 доларів США, з яких: вклад - 7 400,00 доларів США, відсотки по
вкладу - 998,64 доларів США; 3 % річних від простроченої суми у розмірі
39 588,06 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Cуд апеляційної інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" порушило свої зобов`язання за вказаними договорами банківського вкладу, однак 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню в національній валюті, а також відсутні підстави для застосування частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживача", оскільки правовідносини між сторонами є грошовими за які передбачена цивільно-правова відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
На підтвердження укладення зазначених договорів позивач надала суду ксерокопії зазначених договорів, а також виписку з банку про наявність відкритих рахунків у ПАТ КБ "ПриватБанк".
Аргументи учасників справи
У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано оригіналів договорів банківського вкладу та квитанцій. Факт передачі оригіналів договорів банківського вкладу позивачем не підтверджено. Також позивачем не доведено наявності коштів або їх залишку на рахунках на час звернення до суду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 58 803,69 доларів США загальної заборгованості за договорами банківських вкладів, тому в іншій частині справа в касаційному порядку не перевіряється.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі та зупинене виконання рішення Апеляційного суду
м. Києва від 01 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15)
України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
справа передана до Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та
ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070009999500, згідно якого вклад "Депозит Плюс" оформлений 24 жовтня 2013 року, сума вкладу - 16 078,46 доларів США, вклад оформлюється на строк 6 місяців по 24 квітня 2014 року включно, на суму вкладу нараховуються проценти у розмірі 7 % річних щомісячно.
28 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070010356700, згідно якого вклад "Депозит Плюс на 6 міс." оформлений на 6 місяців по 28 квітня 2014 року включно, сума вкладу - 27 000,00 доларів США, на суму вкладу нараховуються проценти у розмірі 7 % річних щомісячно.
21 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070019136300, згідно якого вклад "Стандарт" оформлений 21 листопада 2013 року, сума вкладу -
7 400,00 доларів США, вклад оформлюється на строк 183 дні по 21 травня
2014 року включно, мінімальний строк вкладу - 6 місяців, на суму вкладу нараховуються проценти у розмірі 7,5 % річних щомісячно.
20 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про повернення належних їй грошових коштів за депозитними договорами, проте
26 серпня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідь у якій зазначив, що він немає доступу до інформації щодо клієнтів, які укладали договори з філією "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", а тому немає можливості підтвердити існування договірних правовідносин з ОСОБА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
У постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі
№ 6-118цс14, зроблено висновок, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року). Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять "майно", яке належить заявникам згідно зі статтею
1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ,
від 2 липня 2002 року).
Тлумачення частини третьої статті 1060 ЦК України свідчить, що банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.
При новому розгляді справи апеляційним судом витребувано оригінали договорів банківського вкладу та квитанцій про зарахування коштів вкладів. Позивачем надані засвідчені відповідачем копії примірників договорів банківського вкладу та клієнтські виписки по зазначеним договорам,
з поясненням причин відсутності оригіналів.
Відповідачем повідомлено про відсутність інформації по договорам банківських вкладів щодо клієнтів, які укладали договори з філією "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до частин першої - четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За встановлених обставин колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що позивачем доведено факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів
у заявленому розмірі. Разом з тим відповідач не надав будь-яких доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Враховуючи наведене та відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Враховуючи те, що ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року зупинене виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 58 803,69 доларів США, з яких: заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу від 24 жовтня 2013 року № SAMDNWFD0070009999500 на загальну суму 18 190,65 доларів США, з яких: вклад - 16 078,46 доларів США, відсотки по вкладу - 2 112,19 доларів США; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу від 28 жовтня 2013 року
№ SAMDNWFD0070010356700 на загальну суму 30 526,21 доларів США, з яких: вклад - 27 000,00 доларів США, відсотки по вкладу - 3 526,21 доларів США; заборгованість по тілу та відсотках за договором банківського вкладу
від 21 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070019136300 на загальну суму
8 398,64 доларів США, з яких: вклад - 7 400,00 доларів США, відсотки по
вкладу - 998,64 доларів США; 3 % річних від простроченої суми у розмірі
39 588,06 грн, залишити без змін.
Поновити виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада
2017 року.
Постанова суду касаційноїінстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков