Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДоброБит",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДоброБит" (далі - ТОВ "ДоброБит") про встановлення порядку користування квартирою.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 червня1993 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Всі три співвласника зареєстровані за даною адресою.

Зазначала, що між нею та її дочкою ОСОБА_5 . виникли неприязні стосунки, а тому вона, ОСОБА_1, не проживає у спірній квартирі. Посилалася на акт TOB "ДоброБит" від 28 вересня 2015 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року по теперішній час, ОСОБА_1 не проживає з 2007 року по теперішній час.

Вказувала, що має намір проживати в квартирі, яка належить їй на праві спільної сумісної власності, проте враховуючи неприязні стосунки з іншими співвласниками, вважає за необхідне встановити порядок користування спільною квартирою.

Ураховуючи наведене та заяву про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй у користування кімнату (7) площею 9,4 кв. м, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділити в користування кімнату (5) площею 15,9 кв. м, кімнату (6) площею 7,9 кв. м, кухню (4) площею 4,9 кв. м, коридор (1) площею 6,2 кв. м, ванну кімнату (3) площею 2 кв. м, вбиральню (2) площею 1,1 кв. м, балкон площею 0,9 кв. м залишити в загальному користуванні співвласників.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2016 рокуу складі судді Сьорі С. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "ДоброБит" відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

ОСОБА_1 виділено в користування кімнату (7) площею 9,4 кв. м;

ОСОБА_3, ОСОБА_4 виділено в користування кімнату (5) площею 15,9 кв. м, кімнату (6) площею 7,9 кв. м;

кухню (4) площею 4,9 кв. м, коридор (1) площею 6,2 кв. м, ванну кімнату (3) площею 2 кв. м, вбиральню (2) площею 1,1 кв. м, балкон площею 0,9 кв. м залишено в загальному користуванні співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному із співвласників ізольованого приміщення, особливо якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Районний суд зазначив, що оскільки позивач просить виділити їй в користування кімнату, житлова площа якої менша ніж та, яка б припадала на її частку при виділі частки в натурі, тому запропонований позивачем порядок користування не буде суттєво порушувати житлові права відповідачів.

Крім того, районний суд вважав, що належними відповідачами за вказаним позовом є співвласники спірної квартири, а тому позов необхідно задовольнити саме до останніх, а в задоволенні позову до ТОВ "ДоброБит", яке не є співвласником цієї квартири та до якого позовні вимоги фактично не пред`явлено, необхідно відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 .

Ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визначаючи порядок користування приміщеннями квартири, суд першої інстанції, виходячи із запропонованого позивачем варіанту, виділив ОСОБА_1 окрему кімнату для проживання у спірній квартирі, яка є суміжною, а не ізольованою, іншим двом співвласникам залишив дві кімнати у загальному користуванні, одна з яких є прохідною.

Апеляційний суд вважав, що районний суд не взяв до уваги, що за законом всі співвласники квартири мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження своєю частиною власності, тому судовим рішенням порушено права відповідачів, як співвласників квартири, оскільки позивачу надано пріоритет у визначенні кімнати для проживання у спірній квартирі.

Посилався на те, що судом не прийнято до уваги, що до кімнати, яка виділена у користування позивачу, можливо потрапити лише із прохідної кімнати, яка виділена відповідачам, та які в свою чергу є особами різної статі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2016 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судом першої інстанції порядок користування квартирою був запропонований позивачкою з огляду на те, що між сторонами склався саме такий порядок користування квартирою, що підтвердила і ОСОБА_4 при розгляді справи.

Заявник зазначає, що відповідачі іншого порядку не запропонували, а запропонований порядок користування квартирою лише дублює та офіційно закріплює порядок користування, який вже склався між сторонами.

Посилається на положення статей 317, 355, 358, 368 - 370 ЦК України, пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 (v0020700-95) "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності".

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасник процесу до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що квартира АДРЕСА_1, відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП "Кременчуцьке МБТІ" станом на 02 квітня 2002 року складається з трьох суміжних неізольованих житлових кімнат загальною площею 33,2 кв. м ( перша кімната площею 15,9 кв. м, друга кімната площею 7,9 кв. м, третя кімната площею 9,4 кв. м), кухні площею 4,9 кв. м, коридору площею 6,2 кв. м, ванної кімнати площею 2 кв. м, вбиральні площею 1,1 кв. м, балкону площею 0, 9 кв. м.

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження №34-16 від 25 квітня 2016 року та враховуючи розташування квартири і її конфігурацію, виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири неможливо.

У зв`язку із змінами у фінансовому стані, ОСОБА_1 відмовилася від запропонованих висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 25 квітня 2016 року № 34-16 варіантів встановлення порядку користування приміщеннями квартири, з урахуванням перебудови (переобладнання суміжної кімнати в ізольовану).

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 368 ЦК України, передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Положеннями статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" №2 від 12 квітня 1985 року (v0002700-85) роз`яснено судам, що на підставі статті 104 ЖК (5464-10) суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до частини другої статті 51 ЖК УРСР при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.

Враховуючи рівність часток кожного із співвласників у спірній квартирі, неможливість виділити співвласникам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, відсутність у позивача фінансової можливості для переобладнання квартири, з урахуванням висновку експертного будівельно-технічного дослідження, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення порядку користування квартирою у варіанті, запропонованому ОСОБА_1

Порядок користування спірною квартирою, визначений районним судом, призводить до порушення прав інших співвласників, оскільки здійснення повноважень володіння та користування одним з учасників щодо усього чи частини спільного майна без згоди інших не може не порушувати аналогічних речових прав інших співвласників. Крім того, при відсутності домовленості та згоди між співвласниками спірної квартири щодо порядку користування нею, кожен може вимагати доступу до володіння та користування усім спільним майном.

Апеляційний суд надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які підлягають застосуванню та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою.

Судом апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про неможливість встановлення порядку користування спірною квартирою із дотриманням прав кожного із співвласників на володіння, користування та розпорядження відповідно до їх часток у праві спільної сумісної власності, відповідно до запропонованого ОСОБА_1 варіанту.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.