розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року в складі судді Єлізаренко І. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік" (далі - ТОВ "ЮНІК") про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних злочином.

Позовна заява мотивована тим, що позивач була визнана потерпілою та цивільним позивачем у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому частиною першою статті 286 КК України. ОСОБА_2 перебував в офіційних трудових відносинах з ТОВ "ЮНІК", де він працював водієм автобуса. ОСОБА_2 усунувся від своїх обов`язків по відшкодуванню заподіяної ОСОБА_1 шкоди, а ТОВ "ЮНІК" сплатило кошти, які лише частково покривають її витрати.

За час, який минув з моменту ДТП, позивач витратила певні грошові кошти на лікування, що підтверджується чеками про придбання ліків та інших необхідних товарів для лікування.

Крім матеріальної шкоди, через дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_1 зазнала значної моральної шкоди.

Позивач просила стягнути:

- в якості відшкодування матеріальних збитків - з ТОВ "ЮНІК" (ЄДРПОУ 20245028, розташоване за адресою: 51909, м. Кам`янське, вул. Менделєєва, 5-А) - 4 644,00 грн, судових витрат - 700,00 грн;

- з відповідача ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди - 251 140,50 грн, з відповідача ТОВ "ЮНІК" в якості відшкодування моральної шкоди - 251 140,50 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволено.

Стягнуто з ТОВ "ЮНІК" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 655,34 грн, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000,00 грн, а всього 71 655,34 грн.

Стягнуто з ТОВ "ЮНІК" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 700,00 грн. Стягнуто з ТОВ "ЮНІК" на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 716,79 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла. Позивач має право на захист своїх прав, шляхом пред`явлення вимоги про відшкодування майнової шкоди до юридичної особи - відповідача ТОВ "ЮНІК", діями працівника якої під час виконання ним трудових обов`язків позивачу ОСОБА_1 завдана шкода. Позивач пережила душевні страждання, що негативно вплинуло на її психологічний стан, порушило звичайний життєвий ритм та вимагало додаткових зусиль для організації життя.

ТОВ "ЮНІК" подало апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року було залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "ЮНІК" і надано строк для усунення недоліків скарги.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року постановлено апеляційну скаргу ТОВ "ЮНІК" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Юнік", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року скасуватиі направити справу для продовження розгляду до Дніпровського апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 209/2192/17і витребувано її з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 травня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, зокрема вимоги частини восьмої статті 357 та частини сьомої статті 272 ЦПК України, оскільки копія ухвали вручена невстановленій особі, яка не є представником ТОВ "ЮНІК".

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12:20 год. в районі буд. № 20 по вул. Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки "ВАЗ-210700-20", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 в якому перебувала позивач ОСОБА_1 та автобуса марки "БАЗ А079.14", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з ТОВ "Юнік" та працював водієм на даному підприємстві.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: закриту черепно-мозкову травму з раною на обличчі (слідом загоєння котрої є виявлений рубець), яка супроводжувалася явищами струсу головного мозку; тупу травму тулубу з синцями на ній та закритим переломом правої ключиці; перелом лівої сідничної кістки з вивихом лівого стегна, яке ускладнилось невритом малогомілкового нерву ліворуч.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортним засобом, із застосуванням положень статей 75, 76 КК України призначено покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ТОВ "ЮНІК", в особі директора Квак С. В., цивільного позивача ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1 та прокурора - задоволено частково. Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову, і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина ( Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

У справі "Bellet v. France" ("Белле проти Франції", рішення від 04 грудня 1995 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на практику ЄСПЛ, застосування положень статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.

У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" від 7 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою та третьою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог указаних в ухвалі.

Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року було залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "ЮНІК" і надано строк для усунення недоліків скарги. У вказаний в ухвалі строк, необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1 057,00 грн та надати апеляційному суду квитанцію для долучення до матеріалів справи.

Копію ухвали суду від 13 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху було отримано ТОВ "ЮНІК" 06 березня 2019 року (а. с. 162).

У встановлені строки вимоги ухвали судді Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року не виконано.

Як наголошується у рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За весь період перебування справи в суді апеляційної інстанції, з моменту надходження справи до Дніпровського апеляційного суду, ТОВ "ЮНІК"жодним чином не поцікавилося станом апеляційного провадження, свої процесуальні обов`язки належно не реалізувало, вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року не виконало.

Крім цього, дані про хід апеляційного провадження є доступними для заявника як при безпосередньому зверненні до суду так і через мережу Інтернет. Але жодних дій, направлених на розгляд справи в установленому законом порядку, ТОВ "ЮНІК"не вчинено.

Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає, що доводи скаржника стосовно вручення копії ухвали Дніпровського апеляційного судувід 13 лютого 2019 року невідомій особі (яка не була працівником/представником ТОВ "ЮНІК") є не обґрунтованими та не доведеним фактом.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апелянту апеляційної скарги, оскільки заявник вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконав, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку не надав.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що ухвала суду апеляційної інстанціїможе бути скасована.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська