відповідачі - Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія", Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України",

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кабінет Міністрів України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Марії Миколаївни на рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Музичко С. Г.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" (далі - ДП НАК "Надра України "Кримгеологія"), Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - ПАТ "НАК "Надра України") про стягнення заборгованості по заробітній сплаті та середнього заробітку за час затримки розрахунку, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кабінет Міністрів України.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 квітня 2000 року по 01 квітня 2013 року позивач працювала на посаді ведучого геолога у Феодосійській комплексній нафтогазорозвідувальній експедиції (ФКНГРЕ) ДП "Кримгеологія" НАК "Надра України".

Позивач зазначила, що 30 квітня 2013 року вона була звільнена у зв`язку з початком процедури ліквідації ДП НАК "Надра України "Кримгеологія", проте підприємство, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не виплатило їй заробітну плату за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року у сумі 16 048,98 грн. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 7 місяців.

Тому ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з ДП НАК "Надра України "Кримгеологія" нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року у сумі 16 048,98 грн. та з ПАТ "НАК "Надра України" - за невиплачену щорічну відпустку 2173 грн. 20 коп. і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 143 855 грн. 03 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до ДП НАК "Надра України "Кримгеологія", ПАТ "НАК "Надра України" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кабінет Міністрів України задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ "НАК "Надра України" на користь ОСОБА_1 нараховану але невиплачену заробітну плату за період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2013 року в сумі 16048,98 грн., з ПАТ "НАК "Надра України" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01 жовтня 2012 року по 01 березня 2015 року в розмірі 143855,03 грн. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що вимоги трудового законодавства щодо строків проведення остаточного розрахунку відповідачем були порушені, отже позов підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач не надав належних доказів, в розумінні ст.ст. 57 - 60 ЦПК України про те, що в нього була невикористана частина щорічної відпустки, та за яку останній просив стягнути кошти, а тому вимоги позивача в частині стягнення коштів за невикористану відпустку задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Надра України" задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 рокув частині задоволених позовних вимог, заявлених до ПАТ "НАК "Надра України", та в частині стягнення судового збору з нього, скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "НАК "Надра України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доводи позивача про те, що ПАТ "НАК "Надра України" передавало майно у статутний фонд підприємства тільки з правом користування, без права його реалізації та вилучило це майно після прийняття судом рішення про початок ліквідаційної процедури підприємства, не може бути підставою для стягнення із засновника середнього заробітку у зв`язку із несвоєчасним розрахунком підприємства із звільненими працівниками, так як це не передбачено нормами матеріального права, а також статутними документами підприємств.

Твердження представника позивача про те, що ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" є підрозділом головного підприємства ПАТ "НАК "Надра України", не ґрунтуються на статутах вказаних підприємств, згідно яких зазначені підприємства є самостійними юридичними особами, які не несуть відповідальності за зобов`язаннями один одного.

Не є ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" ні державним унітарним підприємством, ні державним комерційним підприємством, тому посилання позивача на норми Господарського кодексу України (436-15) , які регулюють діяльність вказаних підприємств, є необгрунтованими.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2017 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Левченко Марією Миколаївною подано до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року.

У касаційній скарзі представник скаржника просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції невірно трактував та некоректно застосував норми Господарського кодексу України (436-15) , які доводять, що ДП НАК "Надра України "Кримгеологія" є державним унітарним підприємством.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу № 759/5141/16-ц з Святошинського районного суду м. Києва.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 25 квітня 2000 року позивач працювала у Феодосійській комплексній нафтогазорозвідувальній партії, яка була реорганізована у листопаді 2001 року у Феодосійську комплексну нафтогазорозвідувальну експедицію ДП "Кримгеологія" НАК "Надра України".

01 квітня 2013 року позивач звільнена у зв`язку із ліквідацією ДП "Кримгеологія".

Згідно довідки ліквідатора ДП "Кримгеологія" НАК "Надра України" від 26 червня 2013 року позивачу станом на 10 червня 2013 року не виплачена заробітна плата за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року у сумі 16 048,98 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК (1618-15) України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з ДП НАК "Надра України "Кримгеологія", яке є відокремленою юридичною особою.

Так, засновником ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" є НАК "Надра України" (п.1.1 Статуту ДП НАК "Надра України "Кримгеологія" (далі - Статут)).

Відповідно до п.1.4 Статуту, підприємство ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" є юридичною особою відповідно до законодавства України, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах.

Згідно пункту 7.3. Статуту підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника, а засновник - за зобов`язаннями підприємства.

Пунктом 12.7. Статуту передбачено, що претензії кредиторів до підприємства задовольняються з майна, яке належить на праві власності підприємству.

При цьому, у відповідності до приписів п.1.4 Статуту, ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" відносно майна, майнові права щодо якого передані йому Засновником, має лише право користування.

На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" не є ліквідованим та виключеним із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При таких обставинах саме ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" зобов`язано нести відповідальність у разі невиконання ним вимоги ч.1 ст. 116 КЗпП України щодо здійснення своєчасного розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, та вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з НАК "Надра України", як засновника ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія", на користь позивачки середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок з при звільненні.

Доводи позивача про те, що ПАТ "НАК "Надра України" передавало майно у статутний фонд підприємства тільки з правом користування, без права його реалізації та вилучило це майно після прийняття судом рішення про початок ліквідаційної процедури підприємства, не може бути підставою для стягнення з засновника середнього заробітку у зв`язку із несвоєчасним розрахунком підприємства із звільненими працівниками, оскільки це не передбачено нормами матеріального права, а також статутними документами підприємств.

Твердження позивача про те, що ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" є державним унітарним підприємством та державним комерційним підприємством є безпідставним, оскільки не ґрунтується на нормах закону та приписах Статуту, а тому посилання скаржника у касаційній скарзі на норми Господарського Кодексу України (436-15) , які регулюють діяльність вказаних підприємств, є необґрунтованими.

При таких обставинах наведені в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, на підставі повно встановлених обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.