Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач	> ' p>	ОСОБА_3,
відповідач	-	ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д., Фединяка В. Д., від 26 жовтня 2017 року.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином.

Позовні вимоги мотивовані тим, щоОСОБА_2 завдано ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2017 року, який набрав законної сили липня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину за статтею 128 Кримінального кодексу України.

Лікування позивача було тривалим і 22 квітня 2016 року йому проведено чергову операцію по видаленню металоконструкції (пластини і шурупів). За період лікування ОСОБА_3 придбані необхідні йому медикаменти, лікарські засоби, вартість яких становить 1 258,95 грн. Витрати на харчування за час перебування позивача на лікуванні становлять 1 034,05 грн. На проведення реабілітації витрачено 2 700,00 грн. Додаткові витрати у зв`язку з використанням власного автотранспорту для поїздок у медичні заклади - 800,05 грн.

Крім фізичної шкоди здоров`ю позивача та матеріальних витрат останньому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином просив стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином.

Рішенням Галицького районного суду від 04 вересня 2017 року позовзадоволено частково. Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 793,05 грн матеріальної шкоди, та 8000,00 грн моральної шкоди заподіяної злочином. Стягнуто з ОСОБА_2 1 280,00 грн судового збору, та 200,00 грн за нотаріальне посвідчення довіреності.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем обґрунтовано позовні вимоги належними та допустимими доказами, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 листопада 2017 року про виправлення описки, рішення Галицького районного суду від 04 вересня 2017 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Змінено судове рішення в частині розподілу судових витрат; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи та не звернув уваги на те, що вироком суду з відповідача вже стягнуто моральну шкоду з тих самих підстав, які зазначені в позові, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Залишаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди без змін апеляційний суд виходив з доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_3 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та зазначає, що апеляційним судом не враховано того, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не були предметом дослідження в кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

08 лютого 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи з Галицького районного суду Івано-Франківської області.

11 травня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_3 залишити без руху, оскільки касаційна скарга подана представником позивача, який не є адвокатом.

Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Справа, що переглядається, в силу закону є малозначною, тому в даному випадку ОСОБА_4 може представляти інтереси ОСОБА_3 не маючи статусу адвоката.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди", суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних страждань, при яких обставинах і якими діями вони заподіяні, ступень вини заподіювача, які саме моральні страждання отримав потерпілий і в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати.

Установлено, що вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2017 року, який вступив у законну силу 05 липня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 128 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ). Цивільний позов ОСОБА_3 в межах кримінального провадження задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9 799,46 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Цим же вироком встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Задністрянськ Галицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2, проявивши злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров`я ОСОБА_3, не маючи наміру заподіяти такому тілесних ушкоджень, кинув останнього до землі. Внаслідок падіння ОСОБА_3 вдарився лівою частиною тіла до землі, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді закритого мультифрагментного перелому лівої ключиці зі зміщенням відламків, у зв`язку з чим виникла необхідність у проведенні оперативного втручання - "МОС пластиною та шурупами лівої ключиці", які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Внаслідок отриманої травми, 22 квітня 2016 року ОСОБА_3 проведено чергову операцію з видалення металоконструкції (пластини і шурупів). На лікуванні в Івано-Франківській ОКЛ позивач перебував в період з 22 до 27 квітня 2016 року. Після виписки проходив амбулаторне лікування в травматолога по місцю проживання.

За період лікування ОСОБА_3 придбані медикаменти, на суму 1 258,95грн. Витрати на посилене харчування за час перебування позивача на лікуванні становлять 1 034,05грн. На проведення реабілітації витрачено 2 700,00грн. Додаткові витрати у зв`язку з використанням власного автотранспорту для поїздок у медичні заклади - 800,05грн, всього 5 793,05 грн. Вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом неправильно встановлено фактичні обставини справи, зокрема, вказує на те, що апеляційний суд залишив по за увагою те, що позовні вимоги відрізняються обставинами справи. Крім того, зазначає, що прийняте рішення щодо цивільного позову в межах кримінального провадження не є перешкодою для звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Слід зазначити, що апеляційний суд належним чином дослідив вказані доводи відповідача, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вироком Галицького районного суду від 05 травня 2017 року з ОСОБА_2 вже стягнуто моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн і у вироку наведені ті ж самі підстави задоволення вказаної вимоги, що і у зазначеному позові.

Крім того, обгрунтування та розмір морального відшкодування був предметом дослідження у суді апеляційної інстанції 05 липня 2017 року при перегляді апеляційною інстанцією вироку суду, тобто після проведеної операції по видаленню потерпілому металоконструкцій.

Отже, суд апеляційної інстанції з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому такої шкоди.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статей 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат, визначених судами попередніх інстанцій. Сторони не заявляли до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.