розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Бродиводоканал" на постанову апеляційного суду Львівської області в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. від 09 липня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Бродиводоканал" (далі - КП "Бродиводоканал"), у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ директора КП "Бродиводоканал" від 29 червня 2016 року "Про звільнення працівника", яким було звільнено ОСОБА_1 з посади механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації КП "Бродиводоканал"; поновити ОСОБА_1 на посаді механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації КП "Бродиводоканал"; стягнути з КП "Бродиводоканал" на користь ОСОБА_1 12 278,36 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також понесені витрати на отримання правової допомоги в розмірі 4 600 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що наказ директора КП "Бродиводоканал" № 69/ВК від 29 червня 2016 року вважає незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки 08 вересня 2015 року, з моменту видання наказу директором КП "Бродиводоканал", розпочалася процедура скорочення чисельності працівників. Разом з тим йому, відповідачем не було запропоновано іншої роботи на підприємстві наявні вакантні посади, які відповідали його кваліфікаційним вимогам. Зокрема з 01 червня 2016 року до штатного розпису була введена посада майстра дільниці маркетингу метрології та сервісу, яка не була йому запропонована, хоча він відповідав кваліфікаційним вимогам. Натомість, на цю посаду була прийнята особа - пенсіонер з педагогічною освітою. З 01 липня 2016 року звільнився у зв'язку з переходом на військову службу інженер з охорони праці. Ця посада теж не пропонувалася. Окрім цього, на підприємстві є тимчасово вакантна посада головного інженера, працівник який займає цю посаду призваний на військову службу.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП "Бродиводоканал" № 69/вк від 29 червня 2016 року "Про звільнення працівника", яким було звільнено ОСОБА_1 з посади механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації КП "Бродиводоканал". Поновлено ОСОБА_1 на посаді механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації КП "Бродиводоканал". Стягнуто з КП "Бродиводоканал" на користь ОСОБА_1 26 129 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачу ОСОБА_1 не були запропоновані всі наявні вакансії, що свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку, визначеного у частині другій статті 40, частині третій статті 49-2 КЗпП України, та як наслідок порушення ним порядку звільнення позивача з займаної посади, що є підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року КП "Бродиводоканал" подало касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

У вересні 2018 року від ОСОБА_1 та його представника Швеця Д. Ю. надійшли відзиви на касаційну скаргу КП "Бродиводоканал", у яких останні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу із Бродівського районного суду Львівської області № 439/982/16.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Бродиводоканал" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу не пропонувалися вакантні посади (робочі місця) секретар-друкарки, водія автотранспортних засобів І класу, слюсара аварійно-відновлювальних робіт каналізаційної дільниці ІІІ розряду чи слюсара аварійно-відновлювальних робіт водопровідної дільниці ІІІ розряду, оскілки позивач не володіє кваліфікацією та досвідом у даних сферах, не має необхідних знань та не відповідає вимогам визначених у посадових інструкціях. Наведені вище обставини не були повно та всебічно з'ясовані судом апеляційної інстанції, судом неправильно застосовано норму матеріального права, що стало наслідком ухвалення незаконного рішення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Позивач та його представник заперечуючи проти вимог касаційної скарги зазначили про те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було запропоновано всі вакантні посади відповідно до фаху позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно розпорядження міського голови від 16 вересня 2014 року № 75/03-02-01 "Про штатні розписи комунальних підприємств м. Броди" з метою упорядкування та оптимізації структури та штатної чисельності працівників був виданий наказ по КП "Бродиводоканал" № 124 від 30 жовтня 2014 року, яким, зокрема, передбачалося виведення зі штатного розпису підприємства посади "Механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації".

Відповідно до наказу № 61 від 08 вересня 2015 року скорочено такі посади та виведено їх із штатного розпису на поточний рік: механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації.

25 березня 2016 року профспілковий комітет КП "Бродивводоканал" надав згоду на скорочення посади механіка автомобільно-технічної експлуатації, що підтверджується відповідним протоколом № 3 засідання профспілкового комітету.

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі наказу № 61 від 08 вересня 2015 року, що підтверджується письмовим попередженням.

Згідно наказу від 29 червня 2016 року № 69/ВК "Про звільнення працівника" ОСОБА_1 звільнено з посади механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації у зв'язку з скороченням штату працівників підприємства згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 29 червня 2016 року.

Ураховуючи те, що подання директора КП "Бродиводоканал" щодо надання згоди профспілковим комітетом на скорочення посади механіка дільниці автомобільно-технічної експлуатації розглядалось без присутності працівника ОСОБА_1, як цього вимагає стаття 43 КЗпП України, суд першої інстанції, зупинив провадження у справі та звернувся до профспілкового комітету КП "Бродиводоканал" із запитом щодо згоди на розірвання трудового договору між КП "Бродиводоканал" та ОСОБА_1

Відповідно до протоколу № 15 від 05 грудня 2016 року засідання профспілкового комітету КП "Бродиводоканал", пофспілковим комітетом надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, мова йде про те, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 1 липня2015 року № 6-491цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

ОСОБА_1 стверджував, що йому не було запропоновано посаду майстра дільниці метрології і сервісу, інженера з охорони праці та тимчасову посаду інженера.

Місцевий суд установив, що зазначені посади не пропонувалися позивачу, оскільки з часу повідомлення позивача про наступне вивільнення і до дня звільнення, зазначені посади не були вакантними.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою від 29 листопада 2017 року скасував ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 квітня 2017 року, якою було залишено без змін рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи судове рішення, суд касаційної інстанції звернув увагу апеляційного суду на те, що посади, які були вакантними з дня повідомлення позивача про звільнення та які існували на момент звільнення судами не встановлено, а заперечуючи проти позову відповідач надав пояснення лише щодо вакантних посад, указаних позивачем.

При новому розгляді апеляційний суд встановив, що на підприємстві з дня повідомлення позивача про звільнення та по день видання наказу про звільнення були вакантними посади: секретар-друкарка, слюсар АВР водопровідної дільниці ІІІ розряду, слюсар АВР каналізаційної дільниці ІІІ розряду, водій автотранспортного засобу, які не були запропоновані позивачу, що потягло за собою незаконне звільнення позивача.

Разом із тим, встановлено, що зазначені посади не пропонувалися позивачу, оскільки вони потребують спеціальної кваліфікації та освіти, останній за кваліфікацією не відповідає цим посадам, не може за таких підстав на них претендувати, що випливає з наданих доказів у справі, у тому числі посадових інструкції, що узгоджується з положеннями статей 40, 49-2 КЗпП України.

Верховний суд дійшов висновку, що додержання гарантій прав працівника при його звільненні у зв"язку із скороченням чисельності штату з огляду на обов'язок власника працевлаштувати такого працівника, має місце тоді, коли власник запропонує йому іншу роботу, яку працівник може виконувати, відповідно до своєї професії чи спеціальності, за наявності у власника роботи, яку працівник не може виконувати, оскільки вона потребує спеціальної освіти, допуску, кваліфікації тощо й така робота не пропонується, підстав вважати, що власником порушені вимоги закону щодо працевлаштування немає.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. І. Крат
	В. М. Коротун
	В. П. Курило