розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Дорош А. І., Лобова О. А., від 2 листопада 2016 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") в особі публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що28 травня 2008 рокуміж закритим акціонерним товариством "Акцент-Банк", правонаступником якого є

ПАТ "Акцент-Банк",і ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 59 158 грн 49 коп. зі сплатою 20,04 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим на строк до 27 травня

2015 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитно-заставним договором позичальник надала в заставу належний їй на праві власності автомобіль DAEWOO Matiz, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартість якого 54 790 грн. Взяті на себе кредитні зобов'язання відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 13 грудня

2013 року утворилася заборгованість у розмірі 102 860 грн 29 коп., з яких: 35 240 грн 10 коп. заборгованості за кредитом, 24 585 грн 67 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3 845 грн 08 коп. заборгованості з комісії за користування кредитом, 34 053 грн 24 коп. пені, а також штрафи у розмірі 250 грн (фіксована частина) та 4 886 грн 20 коп. (процентна складова).

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитно-заставним договором від 28 травня 2008 року у розмірі 102 860 грн 29 коп.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 3 березня 2015 року позов ПАТ "Акцент-Банк" в особі ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2008 року у розмірі 102 860 грн 29 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ПАТ "Акцент-Банк" в особі ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, що є підставою для стягнення з неї кредитної заборгованості.

Справа апеляційним судом розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Полтавської області від 2 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 березня 2015 року скасовано. Позов ПАТ "Акцент-Банк" в особі ПАТ

КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитно-заставним договором від 28 травня 2008 року станом на 13 грудня 2013 року у розмірі 101 157 грн 63 коп., з яких: 35 240 грн 10 коп. заборгованості за кредитом, 24 585 грн 67 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3 845 грн 08 коп. заборгованості з комісії, 34 053 грн 24 коп. пені; 250 грн штрафу (фіксована частина) та 3 183 грн 54 коп. штрафу (процентна складова 5% від суми невиконаного зобов'язання). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що банк звернувся до суду в межах обумовленого сторонами п'ятирічного строку позовної давності, при цьому суд апеляційної інстанції позбавлений права вирішення клопотання про застосування строків позовної давності, заявленого лише на стадії апеляційного розгляду, тому спеціальна позовна давність щодо позовних вимог про стягнення пені не підлягає застосуванню, а заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню. Разом з тим нарахування штрафу на пеню є безпідставним, оскільки фактично неустойка у вигляді штрафу була нарахована на неустойку у вигляді пені, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, частині другій статті 550 ЦК України, тому стягненню підлягає процентна складова штрафу 5 % на сукупні складові заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом, заборгованості з комісії за користування кредитом.

21 листопада 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами договору про збільшення позовної давності відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України, тому суд повинен був застосувати загальну позовну давність тривалістю у три роки. Крім того, вона не мала можливості заявити у суді першої інстанції про застосування позовної давності, оскільки розгляд справи був заочним.

Також апеляційний суд не врахував, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення та стягнув з неї одночасно штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

3 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що 28 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Акцент-Банк", правонаступником якого єПАТ "Акцент-Банк",і ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 59 158 грн 49 коп. зі сплатою 20,04 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим на строк до 27 травня 2015 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитно-заставним договором позичальник надала в заставу належний їй на праві власності автомобіль DAEWOO Matiz, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартість якого 54 790 грн.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань відповідачем заборгованість за кредитно-заставним договором виникла з 23 березня 2009 року. Останній платіж за договором здійснено 29 серпня 2011 року, з яких 102 грн 96 коп. - на погашення процентів, 830 грн 90 коп. - на погашення пені; 716 грн 14 коп. - на погашення комісії.

14 жовтня 2011 року між сторонами був складений акт приймання-передачі, згідно якого у зв'язку з допущенням ОСОБА_2 прострочення кредиту за вказаним кредитно-заставним договором, нею передано ПАТ

КБ "ПриватБанк" автомобіль DAEWOO, реєстраційний номер: НОМЕР_1, для реалізації та на погашення заборгованості у разі невиконання зобов'язань перед банком. В результаті проведення огляду автомобіля виявлено, що він технічно несправний після ДТП, з численними пошкодженнями кузова.

Зазначений автомобіль був реалізований банком та отримані внаслідок цього кошти у сумі 23 500 грн зараховані на погашення заборгованості за укладеним між банком та ОСОБА_2 кредитно-заставним договором.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 3 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", третя особа - ЗАТ "Акцент-Банк", про визнання незаконним рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним рішення ЗАТ "СК "Інгосстрах" про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту від 23 травня 2008 року. Рішення суду набрало законної сили 7 листопада 2012 року, однак із заявою про видачу виконавчого листа не зверталася.

Відповідно до пунктів 4.4., 17.8. кредитного договору до складу щомісячних платежів входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами та кредитом, у розмірі 1 513 грн 64 коп., який повинен здійснюватися з 16 по 20 число кожного місяця.

Пуктом 14.11 кредитного договору встановлено строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю 5 років.

На підставі встановлених обставин апеляційний суд правильно виходив із того, що пунктом 14.11 кредитного договору сторони погодили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту тривалістю у 5 років, заборгованість у відповідача перед позивачем виникла з 23 березня 2009 року, з позовом до суду банк звернувся 3 березня 2014 року, тому строк позовної давності не пропущено.

Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання".

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Проте апеляційний суд зазначені вимоги закону не врахував і дійшов неправильного висновку про одночасне стягнення штрафу і пені, що є застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З урахуванням встановлених обставин правильним є висновок апеляційного суду про стягнення заборгованості, яка складається з: 35 240 грн 10 коп. - заборгованість за кредитом; 24 585 грн 67 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 845 грн 08 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 34 053 грн 24 коп. - пені.

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон, судове рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягає зміні з виключенням з рішення стягнутих сум штрафу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 листопада 2016 рокузмінити, виключивши з рішення посилання на стягнення 250 грн штрафу (фіксована частина) та 3 183 грн 54 коп. штрафу (процентна складова 5% від суми невиконаного зобов'язання).

Змінити рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 листопада 2016 року в частині розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн 52 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.