розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Письменного О. А., Карпенка О. Л., Мурашка С. І., від 24 січня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 червня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_5 отримав у нього в борг грошові кошти у сумі 20 тис. доларів США та зобов'язався їх повернути до 01 січня 2014 року.

Посилаючись на те, що у встановлений договором строк відповідач борг не повернув, просив позов задовольнити, стягнути з нього грошові кошти у розмірі 20 тис. доларів США, що за курсом НБУ ставить 524 858, 04 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Цоток В. В., від 13 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 01 червня 2013 року у розмірі 524 858, 04 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2016 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань згідно боргової розписки не виконав, борг не повернув. Доказів, які б підтверджували факт повного чи часткового повернення позики позивачеві, відповідачем не надано. Крім того факт знаходження боргової розписки у позивача підтверджує невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_5 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що розписка не може бути належним доказом для ухвалення рішення на користь позивача, оскільки вона не була написана відповідачем власноручно, що підтверджується висновком експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1326 від 12 жовтня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2017 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасуватирішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок експерта № 1326 від 12 жовтня 2016 року є необґрунтованим, а судово-почеркознавча експертиза проведена із істотними порушеннями вимог статей 143, 147 ЦПК України, 2004 року, а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 (z0705-98) року. Судом апеляційної інстанції не враховано, що висновок експерта, в силу положень частини шостої статті 147 ЦПК України, 2004 року, не є обов'язковим і оцінюється за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України, 2004 року. При вирішенні спору апеляційний суд обмежився лише висновками судово-почеркознавчої експертизи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно розписки від 01 червня 2013 року, складеної ОСОБА_5, останній отримав в борг у ОСОБА_3 20 тис. доларів США та зобов'язався повернути кошти до 01 січня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 липня 2016 року за клопотанням відповідача було призначено судово-почеркознавчу експертизу (а. с. 89-90).

Висновком судового експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1326 від 12 жовтня 2016 року, складеного за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_5, які знаходяться у розписці від 01 червня 2013 року, виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою (а. с. 106-111).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною другою статті 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України (1618-15) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, переоцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, обґрунтовано виходив із того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки розписка від імені ОСОБА_5 не була написана ним самим. Висновком експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1326 від 12 жовтня 2016 року, обґрунтованість якого не спростована позивачем, підтверджено, що рукописні записи та підпис у розписці від 01 червня 2013 року виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Судом апеляційної інстанції надано належну оцінку зауваженням представника позивача щодо висновку експертизи. Окрім того, при призначенні експертизи представник позивача приймав участь в обговоренні досліджуваних питань та відібранні зразків підписів і при цьому зауважень не висловлював.

Судом апеляційної інстанції було викликано судового експерта для надання пояснень відносно проведеної експертизи № 1326 від 12 жовтня 2016 року. У судовому засіданні 22 грудня 2016 року експертом надано пояснення з приводу проведеної у справі експертизи, про що свідчить журнал судового засідання (а. с. 155).

Із урахуванням встановлених обставин, апеляційним судом правильно визначено, що висновок експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1326 від 12 жовтня 2016 року, з урахуванням роз'яснення експерта Бабкова А. О., відповідає іншим доказам, зібраним у справі, а доводи про недостовірність та недопустимість висновку експерта є непереконливими.

Судом апеляційної інстанції також враховано факти, встановлені рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року у справі № 387/534/16-ц (а. с. 138), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2016 року (а. с. 140), щодо обставин безоплатної передачі (дарування) ОСОБА_5 магазину промтоварів в м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_3

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді	О. В. Білоконь
	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	Ю. В. Черняк