У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-6" (далі - ПАТ "Трест Київміськбуд-6"), управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, третя особа - виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), про перерахування стягнутих щомісячних виплат.

Позовна заява мотивована тим, що, працюючи у відкритому акціонерному товаристві трест "Київміськбуд-6" (далі - ВАТ трест "Київміськбуд-6"), правонаступником якого є ПАТ "Трест Київміськбуд-6", 01 березня 1984 року він отримав виробничу травму, унаслідок якої втратив 100 % працездатності, отримавши інвалідність І групи безстроково, зазнавши параліч обох ніг та втрату контролю над функціями тазових органів. Відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії від 28 липня 1988 року та 31 липня 2011 року він потребує додаткових послуг, зокрема, постільної та натільної білизни, а також додаткового харчування.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року його позов до ВАТ трест "Київміськбуд-6" задоволено частково. Стягнуто з ВАТ трест "Київміськбуд-6" вартість кімнатної крісло-коляски модель М-201 у розмірі 1 200 грн; вартість дорожньої крісло-коляски модель 215 у розмірі 7 200 грн; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки у розмірі 4 260 грн; 14 990 грн на придбання транспортного засобу автомобіля "Таврія" з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42 грн 31 коп.; 26 грн 60 коп. на звичайний догляд; 118 грн на сторонній догляд; 8 грн 90 коп. на побутову допомогу; доповнення на додаткове харчування у розмірі 22 грн 80 коп.; витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у розмірі 89 грн 29 коп.

Зазначав, що витрати на один місяць на натільну та постільну білизну зросли і згідно з медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 31 липня 2001 року № 257 станом на 29 квітня 2015 року складали 381 грн 43 коп., а доповнення до додаткового харчування згідно з медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 21 червня 2005 року № 1878 станом на 30 квітня 2015 року складало 99 грн.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві здійснити йому перерахунок та виплату щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування з урахуванням змінених цін з дня пред'явлення позову до суду.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано управління виконавчої дирекції Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування з 01 березня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 09 червня 2004 року будівельне управління № 54 ВАТ трест "Київміськбуд-6" передало, а управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві отримало особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_4 Отже, з вказаної дати в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві виник обов'язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг. Закриття позивачем у грудні 2004 року банківського рахунку та відмова позивача отримувати виплати від Фонду, висловлена у заяві від 13 грудня 2004 року, не є підставою для припинення або відмови у виплаті призначених в судовому порядку щомісячних страхових платежів та не звільняє Фонд від обов'язку проводити виплату та перерахунок призначених сум. Згідно зі статтею 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року, а тому відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування з 01 березня 2016 року. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду проводити перерахунки щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування на майбутні періоди суд відмовив, оскільки поновленню та захисту підлягає порушене або невизнане право, а судовий захист прав особи на майбутнє законом не передбачено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивач має право на перерахунок і виплату щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування. Проте, позивач відмовився від виплати йому страхових сум не лише закриттям особового рахунку, а й вказавши про це у заяві від 13 грудня 2004 року, в якій висловив своє небажання мати будь-які відносини з Фондом, а страхове відшкодування здійснюється лише за заявою потерпілого. Відтак, підстав для перерахунку страхових виплат, які не здійснюються, немає.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він отримав трудове каліцтво, унаслідок якого став інвалідом І групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з ВАТ трест "Київміськбуд-6" на його користь, зокрема, щомісячні виплати по компенсації на постільну білизну у розмірі 42 грн 31 коп. та доповнення до додаткового харчування у розмірі 22 грн 80 коп. Зазначав, що Фонд прийняв його справу від ВАТ трест "Київміськбуд-6", але рішення суду не виконує, страхові виплати не здійснює вже протягом 13 років, а свій банківський рахунок він надавав до державної виконавчої служби.

У листопаді 2017 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. Посилалося на те, що позивач, не розуміючи порядку призначення страхових виплат, а не відшкодування шкоди, та різниці між цими правовідносинами та законодавством, яким вони регулюються, стверджує, що управління має виплачувати страхові виплати на підставі судового рішення про стягнення з ВАТ трест "Київміськбуд-6" завданої шкоди. Проте управління не є правонаступником зазначеного підприємства, оскільки нормами, якими регулюється діяльність Фонду та його органів, а саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , не було передбачено та не закріплювалось правонаступництва від підприємств, що передавали на облік до Фонду потерпілих. Таке правонаступництво було спеціально виключено статтею 11 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для уникнення в майбутньому неоднозначного трактування порядку передачі виключно справ потерпілих на облік. Крім того, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) передбачений порядок, за яким управління призначає самостійні страхові виплати по потребам потерпілого, аналогічні тим коштам, що стягувались судом з підприємства, шляхом винесення постанови про призначення виплат після прийняття справи, а не стає відповідачем у справі про відшкодування шкоди.

Оскільки позивач відмовився від отримання виплат від Фонду, і з заявою про поновлення виплат не звертався, незважаючи на неодноразові прохання Фонду подати таку заяву, то відсутні підстави для здійснення перерахунку цих виплат.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що, працюючи у ВАТ трест "Київміськбуд-6", ОСОБА_4 1 березня 1984 року отримав виробничу травму, унаслідок якої став інвалідом І групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року позов ОСОБА_4 до ВАТ трест "Київміськбуд-6" задоволено частково. Стягнуто з ВАТ трест "Київміськбуд-6" вартість кімнатної крісло-коляски модель М-201у розмірі 1 200 грн; вартість дорожньої крісло-коляски, модель 215, у розмірі 7 200 грн; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки у розмірі 4 260 грн; 14 990 грн на придбання транспортного засобу автомобіля "Таврія" з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42 грн 31 коп.; 26 грн 60 коп. на звичайний догляд; 118 грн на сторонній догляд; 8 грн 90 коп. на побутову допомогу; доповнення на додаткове харчування у розмірі 22 грн 80 коп.; витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у розмірі 89 грн 29 коп. (а.с. 2, т. 1)

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції від 22 лютого 2001 року) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Особам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на такі виплати й послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку (пункт 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що згідно з актом від 09 червня 2004 року № 10/148 ВАТ трест "Київміськбуд-6" передало, а управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві отримало особову справу потерпілого на виробництві №10/184-476 - ОСОБА_4

Отже, в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві виник обов'язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг.

Постановою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 10 червня 2004 року № 10/476 ОСОБА_4 продовжено виплату щомісячних страхових виплат із надання медично-соціальної допомоги.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду у м. Києві проводилися страхові виплати ОСОБА_4 у повному обсязі з червня по листопад 2004 року включно.

Проте 30 листопада 2004 року Московським відділенням публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 5398/442 повернуті нараховані ОСОБА_4 за жовтень та листопад 2004 року кошти з припискою "повернуто в зв'язку з закриттям особового рахунку".

ОСОБА_4 закрив особові рахунки та відмовився отримувати кошти, попередивши про це управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві листом від 13 грудня 2004 року, зазначивши, що він відмовляється отримувати будь-які кошти та мати будь-які стосунки з Фондом (а.с. 194, т. 1).

Постановою управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві від 10 грудня 2004 року № 09/592-Зм ОСОБА_4 припинено виплату медичної та соціальної допомоги з 01 грудня 2004 року у зв'язку з його відмовою отримувати кошти від Фонду та закриття особового рахунку в банку (а.с. 192-194, т. 1).

Статтею 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції від 28 грудня 2014 року) передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (тут і далі у редакції від 28 грудня 2014 року) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про охорону праці", у редакції на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною сьомою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до переліку страхових виплат визначено зокрема і страхові витрати на медичну та соціальну допомогу.

Статтею 37 вказаного Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат провадиться в разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім'ї померлого. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно із частиною третьою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

У частині восьмій статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (стаття 40 у редакції Закону від 22 лютого 2001 року) закріплено, що страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

У пунктах 5 та 6 частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (стаття 38 у редакції Закону від 22 лютого 2001 року) передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, встановивши, що позивач має право на отримання і перерахунок щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування, проте добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році та у подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою, дійшов правильного висновку про відмову у позові, оскільки здійснення перерахунку страхових виплат, які не здійснюються, є неможливим.

Доводи касаційної скарги про те, що управління виконавчої дирекції Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві неправомірно не виплачує йому страхові виплати не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки позивач не заявляв таких позовних вимог при розгляді цієї справи, а заявив вимоги про здійснення перерахунку таких виплат, від яких він відмовився.