розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року у складі судді Рудики Л. Д. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області

від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Григоренка М. П., Шеремет А. М.,

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерноготовариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та визнання дій незаконними.

Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2015 року вона звернулась до Рівненської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій просила розблокувати кошти на банківській картці НОМЕР_1, яка дійсна до 03/20, оскільки вона безпідставно та протиправно обмежена у праві вільно володіти та користуватися належними їй грошовими коштами, що знаходяться на її рахунку.

Зазначала, що банківська картка НОМЕР_1 з належними грошовими коштами у загальному розмірі 13 076 грн була безпідставно заблокована, а після неодноразових звернень у 2015-2016 роках до вищезазначеної установи банку, працівники банку лише усно обіцяли, що вони вирішать вказане питання та розблокують банківську картку, однак банк так і не розблокував зазначену банківську картку.

28 травня 2016 року вона звернулась до головного офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" з проханням провести перевірку у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" за адресою:

м. Рівне, вул. Відінська, 8, щодо протиправних дій працівників банку та розблокувати кошти на банківському рахунку НОМЕР_1. Згідно отриманого листа від 03 червня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовив їй в обслуговуванні банківської картки відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг. Крім того, вона була повідомлена працівником банку в телефонному режимі, що банківська картка та рахунок були заблоковані на підставі умов користування банківськими картками внаслідок шахрайських дій, а також, вона була внесена до списку клієнтів з обмеженням у банківському обслуговуванні, як шахрайка в електронних операціях, про що не було вказано у вищезазначеному листі.

За таких обставин, ПАТ КБ "ПриватБанк" не було проведено службового розслідування щодо вказаної банківської картки, не було надіслано підтвердження щодо вчинення шахрайських дій, де була безпідставно заблокована банківська картка НОМЕР_1 з належними грошовими коштами у розмірі 13 076 грн.

20 липня 2016 року нею повторно було направлено до головного офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" лист-вимогу з проханням провести належну перевірку грошових коштів на банківській картці та розблокувати банківський рахунок

НОМЕР_1. Листом від 28 липня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повторно відмовив їй в обслуговуванні банківської картки НОМЕР_1.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" розблокувати банківську картку НОМЕР_1 з належними їй грошовими коштами у розмірі 13 076 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 лютого

2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 лютого 2017 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" розблокувати банківську картку НОМЕР_1 з належнимигрошовими коштами у розмірі 13 076 грн на ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення міського суду мотивовано тим, що доказів законного обмеження права ОСОБА_1 щодо розпорядження нею коштами на банківській картці

НОМЕР_1 ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано, що дає підстави для задоволення позовних вимог останньої.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не доведено, які конкретно порушення допустила ОСОБА_1, внаслідок чого було заблоковано її картковий рахунок, тому висновок міського суду щодо неправомірності дій банку є законним та обґрунтованим.

У касаційнійскарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що судами попередніх інстанцій не визначена правова природа грошових коштів, які надійшли на рахунокОСОБА_1, а останньою не доведено правове походження грошових коштів, які надходили на рахунок, або що грошові кошти отримані нею не від підприємницької діяльності. Крім того, зазначало, що позивачкою не надано належних доказів блокування коштів на рахунку, чи встановлення будь-яких обмежень щодо користування рахунком, а відтак не доведено факту порушення банком договірних зобов'язань.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що ОСОБА_1 на підставі договору банківського рахунку є клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" та користується продуктами банку, зокрема є держателем картки НОМЕР_1, термін дії якої встановлено до березня 2020 року.

Вказана картка у квітні 2015 року була заблокована ПАТ КБ "ПриватБанк", після чого ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ПАТ КБ "ПриватБанк", як в усній, так і письмовій формі, з метою з'ясування причин блокування картки та просила банк розблокувати картку і видати їй кошти, які на ній знаходяться, у розмірі

У своїх письмових відповідях на звернення ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПриватБанк" листами від 03 червня 2016 року та від 28 липня 2016 року, без чіткого пояснення своїх дій, причин та підстав блокування картки та не погоджуючись повернути грошові кошти, посилався на окремі положення Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 8-9, 13-14).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою, третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067 ЦК України).

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Обґрунтовуючи заперечення на позов ОСОБА_1, банк посилався на те, що позивачка у червні-липні 2015 року розпочала здійснювати розрахунки пов'язані з підприємницькою діяльністю. Картка використовувалась не за призначенням, а саме - для отримання та перерахунку коштів від осіб, які здійснювали поповнення карткового рахунку за номером з різних регіонів України, та зворотні розрахунки з контрагентами. Для такої діяльності відкривається рахунок для ведення підприємницької діяльності, який обліковується у Державній фіскальній службі України.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг

ПАТ КБ "Приватбанк" у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору та уразі виникнення овердрафта банк має право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконанням власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за договором.

Пунктом 1.1.2.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено зобов'язання клієнта не використовувати рахунки (для карток, емітованих на ім'я клієнта - фізичної особи) для операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Зазначені умови договору стали результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до пункту 2.1.1.8.1. Умов та Правил надання банківських послуг для призупинення або запобігання будь-якихнезаконних або неузгоджених з банком дій з карткою держатель доручає банку в будь-який час і без укладення будь-яких додаткових угод - призупинити або припинити дію картки.

Пунктом 2.1.8.7.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право призупинити до з'ясування причин або припинити дію картки в односторонньому порядку і без додаткового повідомлення користувача в наступних випадках: у разі виявлення банком скоєних з використанням картки незаконних операцій, сумнівних операцій або операцій, несучих репутаційні ризики для банку; у разі порушення користувачем умов договору або надання банку недостовірної інформації в рамках договору.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків і їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, який укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Користувачі мають право використовувати спеціальні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків та умов договору з емітентом.

Нормативно-правовим актом Національного банку України, що регулює правовідносини, які виникають при відкритті банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) .

Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.

Згідно операцій за рахунком з використанням спеціальних платіжних засобів - платіжної картки, ОСОБА_1 отримувала перекази від інших осіб та здійснювала переказ коштів.

Банк має право витребувати від клієнта інші документи та відомості, крім визначених цією Інструкцією, з метою ідентифікації та верифікації його особи, змісту діяльності та фінансового стану.

Оскільки картковий рахунок відкрито на ім'я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання грошових коштів та безпосередньо рахунку, таким чином у ПАТ КБ "ПриватБанк" були правові підстави для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується ОСОБА_1

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний не використовувати картковий рахунок для операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, а використовувати лише для особистих потреб.

Забороняється використовуватипоточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк в тому числі здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком районного суду, на зазначене вище положення закону уваги не звернув, не визначив правову природу грошових коштів, які надійшли на рахунок. При цьому, не врахував того, що ОСОБА_1 не надано пояснень щодо походження грошових коштів, які надходили на її рахунок, та не спростовано нею те, що грошові кошти отримані не від підприємницької діяльності, що могло бути підставою для застосування банком положень пунктів 1.1.2.1.4., 1.1.3.2.14Умов та Правил надання банківських послуг, яким було передбачено зобов'язання клієнта не використовувати рахунки (для карток, емітованих на ім'я клієнта - фізичної особи) для операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, про те що банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій, які були погоджені сторонами при укладенні спірного договору.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі, порушення норм процесуального права, а його висновок про законність та обґрунтованість рішення районного суду є передчасним. Тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам

статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.