позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго ЄвгенійВікторович,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго Євгеній Вікторович на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року у складі судді Волчко А. Я. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Голуб С. А., Волинець Я. В.,

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго Є. В. (далі - ПАТ "КБ "Даніель") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним нікчемного правочину.

Позов мотивовано тим, що 16 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ "КБ "Даніель" в особі заступника голови правління Богданової О. В. укладено договір банківського вкладу "Швидкий прибуток" № Т-42761, відповідно до умов якого банк прийняв, а вкладник передав в управління банку грошові кошти (вклад) у сумі 190 300 грн. Вклад розміщено з 16 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року.

Того ж дня Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16 січня 2014 року № 14 ПАТ "КБ "Даніель" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Фонд своїм рішенням № 1 від 16 січня 2014 року розпочав процедуру здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Даніель" та призначив уповноваженою особою Ожга Є. В.

На думку позивача, цей договір є нікчемним, так як укладений з порушеннями вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , оскільки повноваження органів управління банку та органів контролю призупинилися з дня прийняття постанови НБУ від 16 січня 2014 року № 14.

Крім того, в день укладення оспорюваного договору операційний час банку розпочався о 09 год. 15 хв., а закінчився о 16 год. 30 хв., а фінансова операція за цим вкладом була здійснена о 23 год. 42 хв.

У зв'язку з цим ПАТ "КБ "Даніель" просило визнати недійсним нікчемний договір банківського вкладу "Швидкий прибуток" № Т-42761, укладений 16 січня 2014 року між ПАТ "КБ "Даніель" і ОСОБА_4

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року, в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 16 січня 2014 року ПАТ "КБ "Даніель" в особі заступника голови правління Богданової О. В. мав законне право на укладення оспорюваного договору банківського вкладу, оскільки уповноважена особа Фонду згідно з наказом приступила до виконання обов'язків з 17 січня 2014 року.

У жовтні 2016 року ПАТ "КБ "Даніель" звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд.

25 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

21 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до розгляду.

18 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що договір банківського вкладу фізичних осіб між ПАТ "КБ "Даніель" в особі заступника голови правління Богданової О. В. та ОСОБА_4 було укладено у день, коли була прийнята постанови правління НБУ № 14 від 16 січня 2014 року про віднесення ПАТ "КБ "Даніель" до неплатоспроможних та рішення № 1 від 16 січня 2014 року виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженою особою Ожги Є. В. Тому у заступника голови правління ПАТ "КБ "Даніель" були відсутні належні повноваження для укладання вказаного правочину. Отже, відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір є нікчемним. Момент, з якого правочини, вчинені органами управління та керівниками банку, є нікчемними, закон визначає саме з часу призначення уповноваженої особи, а не з часу, коли така особа приступає до виконання своїх обов'язків.

Судами не було надано оцінки тому факту, що фінансова операція за цим вкладом здійснена о 23 год. 42 хв., тобто після закінчення операційного дня.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

За змістом статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відповідно до статті З4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон) Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з частиною третьою статті 34 Закону виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Відповідно до статті 36 Закону, у редакції чинній на момент укладення спірного договору банківського вкладу, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша).

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку (частина друга).

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними (частина третя).

З аналізу наведених норм права, у редакції чинній на час укладення спірного договору, можна зробити висновок, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку і саме з цього дня правочини, вчинені органами управління та керівниками банку є нікчемними.

Як установлено судами попередніх інстанцій рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1 від 16 січня 2014 року "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", процедуру виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації банку було запроваджено з 17 січня 2014 року по 16 квітня 2014 року.

Разом з тим, вказаним рішенням від 16 січня 2014 року призначено уповноважену особу Фонду, тому саме з 16 січня 2014 року правочини, вчинені органами управління та керівниками банку є нікчемними.

Таким чином, оспорюваний договір укладено у день призначення уповноваженої особи Фонду, що має наслідком нікчемність такого правочину, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що станом на 16 січня 2014 року органи банку мали всі повноваження на здійснення своїх функцій.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що момент, з якого правочини, вчинені органами управління та керівниками банку, є нікчемними, закон визначає саме з часу призначення уповноваженої особи, а не з часу, коли така особа приступає до виконання своїх обов'язків, є обґрунтованими.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статтей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України (254к/96-ВР) та Конвенції про захист прав людини і основоположних свободмають (995_004) вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України (435-15) , але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, пред'явлених позивачем до суду першої інстанції, ПАТ "КБ "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго Є. В., просило визнати нікчемний правочин недійсним.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України,якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 ЦК України, частина третя статті 36 Закону).

Вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного договору позивачем до суду пред'явлено не було, а захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є ефективним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

Верховний Суд також звертає увагу, що ПАТ "КБ "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго Є. В. не позбавлений права подачі позову до суду про застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 ЦК України).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго ЄвгенійВікторовичзадовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Ожго ЄвгенійВікторовичдо ОСОБА_4 про визнання недійсним нікчемного правочину відмовити.