розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року у складі суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просила: розірвати шлюб, укладений 25 травня 2009 року між нею та відповідачем; малолітніх дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати з нею; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі - по 1700 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25 травня 2009 року. Від даного шлюбу мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося. Шлюбні стосунки не підтримуються, постійно виникають сварки з приводу ведення спільного господарства. Відповідач жодним чином не намагається зберегти сім`ю, не приймає участі у вихованні дітей, не надає ніякої матеріальної допомоги. Позивач вважає, що їх сім'я розпалася остаточно і примирення неможливе. У зв'язку з чим, шлюб, зареєстрований 25 травня 2009 року у відділі РАЦС Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області під № 22, просить розірвати. Оскільки відповідач працездатний, має мінливий дохід, тому вважає, що він спроможний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі на утримання кожної дитини в розмірі по 1 700 гривень, починаючи з 02 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2017 року у складі судді Дідика А. В. позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований 25 травня 2009 року у відділі РАЦС Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області під № 22 розірвано.

Прізвище позивача після реєстрації розірвання шлюбу залишено "ОСОБА_4".

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 700 грн та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 700 грн щомісячно, починаючи з 02 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 грн.

Стягнуто ОСОБА_6 з на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, між ними постійно виникали суперечки та непорозуміння. Шлюб існує формально, що суперечить інтересам обох сторін, а також інтересам малолітніх дітей, що є підставою для його розірвання.

При визначенні розміру аліментів суд виходив з того, що відповідач інших утриманців не має, є працездатною особою, не обтяжений турботами щодо утримання інших дітей або непрацездатних батьків і являючись батьком дітей зобов'язаний утримувати їх до повноліття. Також судом враховано, що відповідач опосередковано має доходи, оскільки збудував будинок разом із позивачем, має вищу освіту, що полегшує здатність знайти роботу. Суд вважав за можливе визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у твердій грошовій сумі щомісячно на кожну дитину і до досягнення повноліття в сумі 1700 грн на кожну дитину.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, виключивши з її мотивувальної частини речення: "Також судом враховано, що збудував будинок разом із позивачкою".

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з урахуванням стану здоров'я та матеріального становище дітей, стану здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1700 грн на кожну дитину.

Разом з тим, в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції зазначено, що відповідач під час перебування у шлюбі, разом із позивачкою збудував будинок.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний висновок суду першої інстанції є передчасним та підлягає виключенню з мотивувальної частини ухваленого ним рішення.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції речення про спільне будівництво сторонами будинку, та посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права у цій частині, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтувалися на фактах, встановлених відповідно до вимог закону та таких, що не оспорювалися сторонами. Місцевим судом, зі слів сторін у справі було достовірно встановлено факт спільного будівництва будинку, як аргумент достатності та обґрунтованості розміру стягнутих аліментів з відповідача. Разом з тим, апеляційний суд, не вказавши мотивів, виключив зі змісту судового рішення посилання на те, що судом враховано, що відповідач збудував будинок разом із позивачкою.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції сторонами не оскаржується, тому не переглядається у цій частині колегією суддів в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 25 травня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області, про що від 25 травня 2009 року зроблено актовий запис за № 22.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Неповнолітні діти перебувають на утриманні ОСОБА_4, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шетирічного віку. Відповідач не бере участі у їх забезпеченні та вихованні.

Статтею 180 СК Українивизначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини третьої статті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 184 СК Українипередбачено, що суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.

До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції належним чином перевірив обставини, визначені статтею 182 СК України.

Разом з тим, у мотивувальній частині ухваленого рішення, крім іншого, зазначив про врахування ним тих обставин, що відповідач під час перебування у шлюбі, разом із позивачкою збудував будинок, чим фактично встановив обставини, які не стосуються предмету спору та змісту позовних вимог.

Відповідно до статті 13 ЦПК України2004 року, яка була чинною на момент вирішення справи судом першої інстанції, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості правильно виходив з того, що висновок суду першої інстанції про встановлення і врахування вищевказаних обставин передчасний та підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, оскільки не входить до предмету доказування у даному спорі, який виник виключно щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а не стосовно поділу спільного майна подружжя.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.