Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі структурного підрозділу Октябрьського району електричних мереж про визнання незаконними акта про порушення правил користування електричною енергією та вимоги про оплату матеріальних збитків, відшкодування майнової й моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи змінив, посилаючись на те, що 3 листопада 2008 року представниками відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі структурного підрозділу Октябрьського району електричних мереж (далі – ВАТ "Крименерго") було проведено перевірку та виявлено дві розетки з підключенням через прихований дріт поза приладом обліку; складено акт № 148943 від 3 листопада 2008 року про порушення правил користування електричною енергією, який підписала його матір. 12 листопада 2008 року його змусили сплатити рахунки від імені колишнього власника, а також кошти за підключення та перевірку схеми обліку, вручили йому копію договору про користування електричною енергією від 2 листопада 2008 року. 27 листопада 2008 року представники відповідача опломбували лічильник і видали йому квитанцію-вимогу про оплату 3 379 грн. 05 коп, а також попередження про відключення електричної енергії у випадку несплати боргу в 10-денний строк. ОСОБА_6 просив визнати незаконним акт № 148943 від 3 листопада 2008 року про порушення правил користування електричною енергією та вимогу про оплату заборгованості в сумі 3 379 грн. 05 коп, пред’явлену на підставі акта; стягнути з відповідача на його користь 338 грн. 65 коп. на відшкодування майнової шкоди, безпідставно сплаченої ним за повторне підключення; 824 грн. 40 коп. неустойки в розмірі двократної вартості невідпущеної електричної енергії за період з 10 грудня 2008 року до 30 січня 2009 року; 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та відшкодувати йому судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною вимогу ВАТ "Крименерго" про оплату ОСОБА_6 збитків у розмірі 3 379 грн. 05 коп, визначених на підставі акта № 148943 від 3 листопада 2008 року про порушення правил користування електричною енергією побутовим споживачем, та визнано обґрунтованою величину збитків, завданих протиправними діями споживача ОСОБА_6, у розмірі 1 445 грн. 38 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Крименерго" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що комісією відповідача з розгляду актів визначено строк, за який потрібно провести перерахунок необлікованої електричної енергії з 31 березня 2008 року до 3 листопада 2008 року – 218 днів, при цьому сума відшкодування складає 1 445 грн. 38 коп. з урахуванням сплачених позивачем 194 грн. 85 коп. і в цій частині вимоги про сплату збитків є обґрунтованими. Вимоги про сплату відшкодування за інший період у більшому розмірі не можна вважати законними.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі – Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (z0919-99) .

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил (1357-99-п) згідно із законодавством України.

На підставі п. 48 Правил (1357-99-п) споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі споживання електричної енергії без приладів обліку.

Пункт 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , установлює, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики (z0919-99) .

Згідно з п. 53 Правил (1357-99-п) та Методики (z0919-99) розрахунок завданих енергопостачальнику збитків здійснюється: за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії; за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показів приладу обліку чи його технічної перевірки до дня усунення порушення (зокрема, у разі виявлення представником енергопостачальника прихованої електропроводки, пристрою, що занижує покази приладу обліку, кількість днів обчислюється з дня останньої технічної перевірки і до дня усунення порушення, але не більше терміну позовної давності); за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків.

У силу вимог ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог законодавства не врахували; у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України належним чином не з’ясували день останньої технічної перевірки приладів електрообліку позивача; дійшли передчасних висновків про те, що перерахунок необлікованої електричної енергії необхідно проводити з 31 березня 2008 року; не правильно врахували розмір сум, сплачених позивачем за цей період.

Визнання вимоги про оплату збитків незаконною не передбачено ст. 16 ЦК України як спосіб захисту порушеного права, оскільки сама вимога носить рекомендаційний характер і сторони у разі необхідності можуть вжити заходів для досудового врегулювання спору. Оскарження як дій лише щодо факту складення акта, так і самого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов’язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визначив розмір завданих енергопостачальнику збитків та на підставі свого розрахунку визнав обґрунтованою величину збитків, завданих протиправними діями споживача ОСОБА_6, у розмірі 1 445 грн. 38 коп., чим порушив ч. 1 ст. 11 ЦПК України, на що апеляційний суд уваги не звернув.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.