розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Шевчук Ю. В. та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д.,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 вересня 2008 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який розірвано заочним рішення Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року.

За час перебування у шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на утриманні матері.

ОСОБА_5 не надає позивачці матеріальної допомоги, вихованням доньок не займається.

ОСОБА_4 просила стягнути із ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 17 лютого 2017 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, а з 15 жовтня 2027 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 - у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для відповідної категорії дітей.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 зобов?язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При цьому судом враховано зобов?язання ОСОБА_5 зі сплати аліментів на утримання іншої своєї дитини та враховано, що на утриманні відповідача знаходяться його батьки, які є пенсіонерами. Мати відповідача є інвалідом ІІІ групи.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

24 квітня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до

ОСОБА_5 про стягнення аліментів змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 С аліменти на утримання дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_5, починаючи з часу звернення позивача до суду, з 17 лютого 2017 року до досягнення повноліття найстаршою дитиною (ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1), тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року включно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку; з 08 липня

2017 року не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.

З ІНФОРМАЦІЯ_5 стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_5, до повноліття дитини ОСОБА_9, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обов?язок ОСОБА_5 утримувати своїх неповнолітніх доньок до досягнення ними повноліття. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів"від 17 травня 2017 року № 2037-VIII (2037-19) , згідно якого збільшено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

05 вересня 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що ОСОБА_5 офіційно не працює, має нерегулярний, мінливий дохід.

ОСОБА_5 має зобов?язання зі сплати аліментів на утримання іншої неповнолітньої дитини. Має на своєму утриманні своїх батьків, які є пенсіонерами. Мати ОСОБА_5 є інвалідом ІІІ групи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 495/1198/17.

Надіслано особам, які беруть участь у справі, копії касаційної скарги та додані до неї матеріалів, та роз'яснено їм право подати заперечення на касаційну скаргу в строк до 17 жовтня 2017 року.

У жовтні 2017 року цивільна справа № 495/1198/17 надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга ОСОБА_5 та матеріали цивільної справи № 495/1198/17-ц надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК Українипередбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із статтею 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Прожиткові мінімуми для piзних категорій населення на 2017 рік в Україні встановлюються Законом України " Про державний бюджет на 2017 рік" (1801-19)

Прожитковий мінімум на дитину у 2017 році в Україні встановлено: для дитини вікoм до 6 років: з 01 січня 2017 пo 30 квітня - 1 355,00 грн, з 01 травня пo

30 листопада 1 426,00 грн, з 01 грудня - 1 492,00 грн; для дітей вікoм від 6 до 18 років: з 01 січня 2017 пo 30 квітня - 1 689,00 грн, з 01 травня пo

30 листопада 1 777,00 грн, з 01 грудня - 1 860,00 грн.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII (2037-19) , який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обов?язок ОСОБА_5 утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Також колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Судом враховано особу платника аліментів, наявність у відповідача іншої дитини та зобов?язання по сплаті аліментів на її утримання, наявність непрацездатних батьків.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, є тотожними запереченням наданим на позовну заяву та доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким судами першої та апеляційної інстанції надана належна оцінка та враховано при визначені розміру аліментів.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, в не зміненій його частині, та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року - без змін, оскільки підстав для скасування оскаржуваних удових рішень немає.