розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року, у складі судді Ліпчанського С. М., та постанову апеляційного суду Донецької області від 19 грудня 2017 року, у складі колегії суддів: Жданової В. С., Космачевської Т. В., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що в у зв'язку із ДТП, яка сталась 19 березня 2016 року з вини ОСОБА_5, автомобілю Ford Escort, 1997 року випуску, який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, було завдано механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована ТДВ СК "Альфа-гарант". У передбачений законом строк належну позивачу суму страхового відшкодування виплачено не було. Вартість заподіяного позивачу матеріального збитку, відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності, складає 59 924,70 грн. Вказану суму, разом із вартістю проведеної оцінки, що становить 1500 грн, а також завдану ОСОБА_4 моральну шкоду, яку вона оцінює у 15 000 грн, остання просила стягнути з ОСОБА_5 та ТДВ СК "Альфа-гарант" у солідарному порядку.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_4 49 000 грн, матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4: 12 424,70 грн - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); 3 000 грн моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДТП сталася з вини ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант" з лімітом відповідальності 50 000 грн. Виходячи із положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню завдані їй матеріальні збитки, із виключенням розміру франшизи. Водночас, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) підлягає стягненню з ОСОБА_5 Пошкодження автомобіля призвело до отримання позивачем нервового стресу та порушення її життєвого укладу, що дає підстави для стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 19 грудня 2017 року рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам закону. При визначенні розміру страхового відшкодування місцевим судом враховано вартість автомобіля на час ДТП, пошкодження, ліміт відповідальності, франшиза, що вказує на правильність його висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ТДВ СК "Альфа-Гарант" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ СК "Альфа-Гарант", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судове рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 не оскаржується, а отже не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій невірно визначено розмір страхового відшкодування, не надано оцінки запереченням ТДВ СК "Альфа-Гарант" щодо відсутності у матеріалах справи доказів встановлення вини ОСОБА_5 у настанні ДТП, а також не враховано ту обставину, що позивач не зверталась до ТДВ СК "Альфа-Гарант" із заявою про виплату їй страхового відшкодування, що вказує на відсутність правових підстав для висновку про порушення її прав.

Відповідач ОСОБА_5 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Касаційна скарга ТДВ СК "Альфа-Гарант" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV (1961-15) ) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1.статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Установлено, що про настання страхової події ТДВ СК "Альфа-Гарант" була повідомлена 19 березня 2016 року по номеру телефону, який вказаний на полісі обов'язкового страхування. 01 квітня 2016 року позивачем на адресу ТДВ СК "Альфа-Гарант" направлено письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду із викладенням обставин ДТП, детального опису пошкоджень та даних про іншого учасника ДТП. На адресу ТДВ СК "Альфа-Гарант" позивач також направила довідку ДПС ДАІ УВД УМВС в Донецькій області від 26 травня 2016 року з інформацією про ДТП, її учасників та наслідки.

Водночас, доказів на підтвердження здійснення відповідачем ТДВ СК "Альфа-Гарант" дій, пов'язаних із отриманням відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, після надходження відповідного повідомлення про ДТП від позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Ford Escort від 19 липня 2016 року, замовником якої є позивач, матеріальний збиток, завданий власнику зазначеного автомобіля, складає 59 924,70 грн, виходячи із фактичної вартості автомобіля на момент його ушкодження, внаслідок ДТП.

При розрахунку суми відшкодування суди виходили з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3032510 з лімітом відповідальності за заподіяння матеріальної шкоди в розмірі 50 000 грн та франшизою - в розмірі 1 000 грн.

З урахуванням викладеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь позивача підлягає стягненню 49 000 грн страхового відшкодування.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів встановлення вини ОСОБА_5 у настанні ДТП, спростовуються наявною у матеріалах справи та дослідженою судом постановою слідчого Мар'їнського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 21 квітня 2016 року (а. с. 10). Даною постановою слідчого кримінальне провадження за фактом ДТП, яка мала місце 19 березня 2016 року, закрито через відсутність складу злочину, передбаченого статтею 286 КК України. Крім того, вказана постанова містить посилання на висновок судово-автотехнічної експертизи від 05 квітня 2016 року, проведеної у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз, у якому встановлено, що дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху та перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.