розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Новокаховської міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки м. Нова Каховка на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Матвєєва Н. В. від 30 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М. від 19 жовтня 2017 року,

У листопаді 2016 року Новокаховська міська організація вільної профспілки працівників освіти і науки м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради, директора Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради Павлової І. В., третя особа - Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала молодшою медичною сестрою у Новокаховській загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради. 01 вересня 2016 року її було попереджено про звільнення у зв'язку зі змінами штатного розкладу, а 02 листопада 2016 року її було звільнено з посади за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП.

Позивач вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, оскільки її звільнення відбулося без урахування відмови у наданні згоди профспілкового органу на звільнення, відповідачем не враховано переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі та не запропоновані інші вакантні посади. Крім того, неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради; стягнути з Новокаховської загальноосвітньої школи I-III ступенів Херсонської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 882,75 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн; покласти на ОСОБА_5 матеріальну відповідальність у сумі 10 882,75 грн.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову Новокаховської міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки в школі-інтернат відбулися зміни в організації праці, скорочено штат працівників, ОСОБА_1 у двомісячний строк було повідомлено про наступне звільнення. Відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 не мала переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України, а вакантної посади з урахуванням її кваліфікації на час звільнення в школі-інтернат не було.Рішення профспілкової організації про не надання згоди на звільнення ОСОБА_1 не є обґрунтованим, оскільки, дії директора школи-інтернат були правомірними, а на час звільнення позивача вакантних посад, які могла б зайняти ОСОБА_1, в школі-інтернат не було.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Новокаховської міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій 20 грудня 2017 року до Верховного Суду, Новокаховська міська організація вільної профспілки працівників освіти і науки м. Нова Каховка просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на її звільнення містить вказівку на порушення відповідачем норм трудового законодавства, зокрема директор школи позбавив профспілку можливості встановити наявність вакантних посад, на які може бути переведена ОСОБА_1, а тому є обґрунтованим. Штатним розписом школи-інтернат встановлено кількість посад прибиральниць службових приміщень для виконання вимог санітарних норм в цьому закладі. Проте профспілковий комітет згоду на суміщення посад прибиральниць службових приміщень не надавав, а тому доводи відповідачів, що вакансії посади прибиральниці приміщень відсутні через те, що на цих 9,26 ставки працює 7 осіб не ґрунтуються на законі.

У березні 2018 року директор Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради Павлова І. В. надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на те, що порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади молодшої медичної сестри не допущено. Тому суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Між сторонами виникли правовідносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП.

Суд установив, що ОСОБА_1 працювала молодшою медичною сестрою у Новокаховській загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради та була членом первинної організації вільної профспілки працівників освіти і науки Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів.

Наказом Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації від 15 березня 2016 року № 73 "Про організацію виконання в області розпорядження голови обласної державної адміністрації від 09 березня 2016 року № 162" затверджено план заходів щодо економічного та раціонального використання бюджетних коштів у 2016 році, яким, зокрема, передбачено проведення скорочення працівників загальноосвітніх навчальних закладів (крім педагогічних) щонайменше на 10 відсотків.

Наказом Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації від 16 червня 2016 року № 193 "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України контингенту учнів інтернатних закладів" директорам інтернатних закладів обласного підпорядкування наказано оптимізувати мережу класів і груп з урахуванням наявного контингенту вихованців; привести контингент вихованців і учнів у відповідність до вимог чинного законодавства і власних статутів, відповідно до типів навчальних закладів. Директору Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат I-III ступенів Херсонської обласної ради здійснити до 25 червня 2016 року на підставі вивчення кількісного та якісного складу вихованців закладу, причин перебування їх у школі-інтернаті, детальний аналіз прогнозованої мережі класів та груп на 2016 -2017 навчальний рік.

Згідно змін у штатному розкладі Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради з 01 вересня 2016 року скорочено ряд посад, серед яких одна посада молодшої медичної сестри (а. с. 84).

Установлені судом обставини щодо зміни в організації праці та скорочення штату працівників Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради позивачем не спростовані.

Наказом директора Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради від 01 вересня 2016 року № 74-к "Про скорочення штатної чисельності та попередження працівників про майбутнє вивільнення" ОСОБА_1 попереджена про майбутнє вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за скороченням штату з 02 листопада 2016 року, з яким вона була ознайомлена 02 вересня 2016 року (а. с. 3).

Наказом директора Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради від 02 листопада 2016 року № 134-к ОСОБА_1 звільнена з посади молодшої медичної сестри за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 4).

При звільненні ОСОБА_1 за пунктом першим частиною першою статті 40 КЗпП, відповідачем враховано вимоги статті 42 КЗпП України, зокрема відсутність у ОСОБА_1 переважного права на залишенні на роботі перед іншими працівниками, так як на посаді молодшої медичної сестри в школі-інтернат залишилась працювати ОСОБА_6, яка має переважне право на залишення на роботі, оскільки має двох дітей на утриманні. Указані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть її чоловіка ОСОБА_7 та свідоцтвами про народження дітей.

Таким чином, судами попередніх інстанцій перевірено дотримання вимог закону при звільненні ОСОБА_1 щодо попередження про звільнення за два місяці та з урахуванням переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України та правильно встановлено, що на підприємстві відповідача відбулася зміна в організації праці та скорочення штату.

Відсутність вакансій на час звільнення ОСОБА_1 підтверджено копіями штатних розкладів, наказами про припинення трудових відносин та наказом директора школи-інтернату від 19 серпня 2016 року про розширення зони обслуговування прибиральників службових приміщень у зв'язку з виробничою необхідністю, а перегрупування та перерозподіл навантажень між працівниками, що мало місце між прибиральниками службових приміщень, є правом власника або уповноваженого ним органу. Оптимізація складу та перегрупування працівників не входить до компетенції суду, оскільки внесення змін у складі чисельності або штату працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями у підрозділах відноситься до повноважень підприємства.

За таких обставин правильними є висновки судів про дотримання відповідачем порядку звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату працівників.

Доводи касаційної скарги щодо порушень при скорочення ОСОБА_8 у зв'язку з відмовою профспілкової організації надати згоду на її звільнення, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення містяться і в частині шостій статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України, частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

На виконання ухвали суду від 25 травня 2017 року надано протокол засідання первинної профспілкової організації вільної профспілки працівників освіти і науки Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат від 02 червня 2017 року № 3, відповідно до якого профспілка не надає згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади молодшої медичної сестри за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки директор школи примушувала працівників школи "працювати" з батьками, щоб останні забирали дітей зі школи, тим самим створила умови для скорочення штату і позбавила права працівників на працю. Крім того, на час звільнення ОСОБА_1 були вільні вакансії прибиральників службових приміщень, які їй не були запропоновані (а. с. 136-138).

Проте, відсутність вакансій на час звільнення ОСОБА_1 підтверджено довідкою директора Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради від 29 червня 2017 року № 04-20/67, копією штатного розкладу Новокаховської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів, наказами про припинення трудових відносин з 16 вересня 2016 року з чотирма прибиральниками службових приміщень та наказом директора школи-інтернату від 19 серпня 2016 року про розширення зони обслуговування прибиральників службових приміщень у зв'язку з виробничою необхідністю, відповідно до якого прибиральникам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дозволено працювати додатково на 0,5 ставки прибиральника службових приміщень з 19 серпня 2016 року (а. с. 195-206, 255-258).

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що працівник підлягає поновленню на роботі, оскільки її звільнення відбулося без згоди профспілкового органу. Обґрунтування профспілкою відмови у наданні згоди на звільнення не підтверджено відповідними доказами та суперечить встановленим обставинам справи, з нього не випливає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника за пунктом першим частини 1 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням законних прав позивача.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними, викладеним позивачем в апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.