розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Дубовика Р. Є.

від 26 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Жданової В. С., Канурної О. Д.,

від 21 листопада 2017 року

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (далі -

ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року за його позовом з відповідача стягнуто суми невиплачених премій за 2014-2015 роки в розмірі 291 000 грн. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року було змінено в частині розміру премій та стягнуто з відповідача 221 240 грн.

07 червня 2017 року відповідачем виплачено належні йому за рішенням Апеляційного суду Донецької області грошові кошти, проте, всупереч вимогам статті 116 КЗпП України з ним не проведено остаточного розрахунку.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 286 571,26 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 217 880,13 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У грудні 2017 року ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач був звільнений з посади керівника - генерального директора підприємства, тобто обов'язок проведення розрахунку покладався на нього до моменту його звільнення. Такий розрахунок позивачем, як керівником ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" проведений не був, тому наявна вина позивача у не проведенні своєчасного розрахунку при звільненні.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.\

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом від 13 грудня 2016 року № 1230 ОСОБА_4 звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з посади генерального директора ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".

30 січня 2017 року ОСОБА_4 звернуся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача узгодити питання виплати невиплаченої премії за підсумками роботи за 2014-2015 роки, стягнути з відповідача суму невиплачених премій за 2014-2015 роки в розмірі 291 000 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року стягнуто з ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ОСОБА_4 суму невиплачених премій за 2014-2015 роки в розмірі 291 000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області в частині розміру стягнутих на користь позивача премій за результати роботи за 2014-2015 роки змінено та стягнуто з ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на користь ОСОБА_4 суми премій за результати роботи за 2014-2015 роки в розмірі 221 240 грн, що становить 76,03 % від заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року № 6-2405цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, враховуючи те, що відповідачем у порушення статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем порушено умови контракту щодо надання на узгодження наглядовій раді товариства відповідних документів, які б мали бути підставою для прийняття генеральним директором рішення про виплату премії, встановивши, що вина відповідача встановлена як рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року, так і рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.