Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року в складі судді Дзярук М. П.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява подана представником за довіреністю ОСОБА_5

10 листопада 2016 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем при поданні позову не сплачений судовий збір.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за позовами, пов'язаними з ліквідацією банку.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року в складі судді Варнавської Л. О. клопотання ОСОБА_4 про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов поданий уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від імені ПАТ "Дельта Банк", тому є підстави для застосування пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнення позивача від сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року повернуто до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суду слід вирішити питання про повернення заявникові апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

У грудні 2017 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 293 ЦПК України відповідно до буквального змісту кожного з пунктів.

Ухвала про залишення без задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо вiд рішення суду, оскільки така ухвала не передбачена в переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо вiд рішення суду першої інстанції, визначені статтею 293 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

На порушення вимог частини другої статті 293 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги заявнику на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, судом не вирішено.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення заявникові апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду