розглянув у порядку спрощеного позовного провадження матеріали заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Куренівське Подільського району м. Києва" про відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Уночі 14 січня 2014 року сталося залиття їхньої квартири гарячою водою з квартири № 70, розташованої поверхом вище. Причиною залиття стало порив труби гарячого водопостачання, який був ліквідований працівниками Комунального підприємства "Куренівське Подільського району м. Києва" (далі - КП "Куренівське Подільського району м. Києва").

У день залиття працівники балансоутримувача не проводили огляд квартири, а тому вони звернулись до відповідача з заявою про термінове складання акта про залиття квартири та відшкодування майнової і моральної шкоди.

21 лютого 2014 року майстер КП "Куренівське Подільського району м. Києва" оглянув їх квартиру, сфотографував наслідки її залиття та запевнив, що відповідач визначить розмір завданої шкоди та відшкодує її у рахунок оплати за житлово-комунальні послуги.

У липні 2014 року їм стало відомо, що розмір шкоди становить 901 грн 00 коп., які було зараховано у рахунок сплати комунальних платежів за липень 2015 року.

Посилаючись на те, що внаслідок триваючої бездіяльності КП "Куренівське Подільського району м. Києва" щодо відшкодування шкоди, їм завдано моральні страждання, просили стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди по 1 000 грн кожній.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишено без змін.

У січні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року у справі № 758/8658/15-ц у порядку глави 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 3 березня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КП "Куренівське Подільського району м. Києва" про відшкодування моральної шкоди. Витребувано з Подільського районного суду матеріали цивільної справи за вказаною заявою.

Станом на 15 грудня 2017 року - набрання чинності Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII (2147а-19) розгляд заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд судового рішення у справі № 758/8658/15-ц Верховним Судом України не закінчено.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить про інше.

24 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. від 7 лютого 2018 року вказану справу за заявою ОСОБА_1,

ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року призначено до судового розгляду.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції,посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту статті 360-5 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, судове рішення в якій переглядається, суди встановили, що

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

14 січня 2014 року сталося залиття квартири позивачів гарячою водою з квартири № 70, розташованої поверхом вище. Причиною залиття є порив труби гарячого водопостачання у квартирі № 70.

22 січня 2014 року між ОСОБА_3 та КП "Куренівське Подільського району м. Києва" укладено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

11 березня 2015 року ОСОБА_3 направив відповідачу лист, у якому просив зробити перерахунок за житлово-комунальні послуги, зарахувавши майнові збитки у розмірі 901 грн 00 коп., завдані залиттям квартири.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивачами не надано доказів щодо встановлення причини залиття з вини

КП "Куренівське Подільського району м. Києва". При цьому, між сторонами у справі склались договірні правовідносини, умовами укладеного договору між ними не передбачено відшкодування моральної шкоди, а тому положення статті 1167 ЦК України не підлягають застосуванню.

Проте в наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року (№ б/н), суд касаційної інстанції виходив із того, що позивачу внаслідок пошкодження його майна відповідачем, який є утримувачем будинку та з яким позивач уклала договір про надання житлово-комунальних послуг, спричинено моральні страждання, тому така шкода підлягає відшкодуванню на підставі статті 1167 ЦК України.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносин положень статтей 23, 1167 ЦК України

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, слід виходити з наступного.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносини щодо надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (z0927-05) . Ці норми не передбачають відшкодування моральної шкоди у відносинах між виробниками, виконавцями та споживачами послуг.

Умовами типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеного 22 січня 2014 року між ОСОБА_3 та КП "Куренівське Подільського району м. Києва", не передбачені випадки відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Правила статті 1167 ЦК України, яка регулює деліктні правовідносини, не поширюється на договірні відносини щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг між сторонами у справі, яка є предметом перегляду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування приписів статтей 23, 1167 ЦК України, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини.

Таким чином, у справі, яка переглядається, судами правильно застосовано положення статтей 23, 1167 ЦК України, рішення суду касаційної інстанцій у справі, яка переглядається є законним та обґрунтованим, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,