розглянувши касаційну скаргу Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2009 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, третя особа – ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, зобов’язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 6 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді керівника навчально-методичного центру Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

Зобов’язано Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі внести до трудової книжки ОСОБА_1 точний текст наказу № 827-к від 5 вересня 2008 року. Стягнуто на її користь 21 286 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5 936 грн. 94 коп. моральної шкоди та 10 140 грн. витрат на правову допомогу. Розподілено інші судові витрати.

В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, зменшено розмір стягнутої моральної шкоди до 2 тис. грн.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, третя особа – ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, зобов’язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2009 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року відмовити.