Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 Велієвича до ОСОБА_7, третя особа – Перовська сільська рада Сімферопольського району, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки НОМЕР_1 в садовому товаристві (далі – СТ) "Ветеран", визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 травня 2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_7; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 Велієвича, СТ "Ветеран", Сімферопольської районної державної адміністрації, третя особа – центр державного земельного кадастру, про скасування рішення СТ "Ветеран" від 2 липня 2003 року в частині виділення ОСОБА_6 земельної ділянки НОМЕР_1, скасування розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №148-р від 1 лютого 2006 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ "Ветеран", визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 липня 2006 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 пред’явив в суді позов до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зазначав, що він є власником земельних ділянок НОМЕР_1 та №480 загальною площею 0,0778 га у СТ "Ветеран" на території Перовської сільської ради, що підтверджується виданим на його ім'я державним актом на земельну ділянку від 24 липня 2006 року серія ЯГ № 337282, який видано на підставі розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №148-р від 1 лютого 2006 року № 148-р.

На протязі 2006-2007 років земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0388 га незаконно займає відповідачка, яка на неодноразові звернення щодо звільнення земельної ділянки не реагує, чим чинить йому перешкоди у користуванні власністю.

Посилаючись на викладене, позивач просив зобов’язати відповідачку усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1.

У грудні 2007 року ОСОБА_6 доповнив позовні вимоги. Зазначав, що 16 квітня 2007 року Сімферопольська районна державна адміністрація прийняла розпорядження щодо передачі у власність ОСОБА_7 належної йому на праві власності земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0388 га, про що видано на її ім’я державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 травня 2007 року серія ЯД № 592857.

Посилаючись на те, що діями Сімферопольської районної державної адміністрації порушено його права як власника цієї земельної ділянки, ОСОБА_6 просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки, визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 травня 2007 року, виданий на ім’я ОСОБА_7

У вересні 2007 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, СТ "Ветеран", Сімферопольської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №148-р від 1 лютого 2006 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_6 Велієвичу земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ "Ветеран" та визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 липня 2006 року.

Зазначала, що з 1989 року до 2006 року спірна земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0388 га у СТ "Ветеран" на території Перовської сільської ради знаходилася в користуванні ОСОБА_8 на підставі рішення Перовської сільської ради, яке було скасовано 9 червня 2006 року. 24 квітня 2006 року ОСОБА_8 написав заяву про виключення його з членів товариства і просив переоформити вказану земельну ділянку на її користь. Спірна земельна ділянка була переоформлена на неї, про що свідчить запис на її членській книжці СТ "Ветеран".

У подальшому на підставі розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0388 га у СТ "Ветеран" на її ім’я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 травня 2007 року серія ЯД № 592857.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 незаконно отримав право власності на спірну земельну ділянку, оскільки ця земельна ділянка знаходилася у користуванні ОСОБА_8, а потім у її користуванні, позивачка просила задовольнити позов.

У січні 2008 року ОСОБА_7 доповнила позовні вимоги і просила скасувати рішення СТ "Ветеран" від 2 липня 2003 року в частині виділення ОСОБА_6 земельної ділянки НОМЕР_1.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Скасовано розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки № 446 площею 0,0388 га у СТ "Ветеран" на території Перовської сільської ради. Визнано незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 травня 2007 року серія ЯД № 592857, виданий ОСОБА_7 У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 грудня 2008 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. У решті рішення районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У решті судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року скасовані правовстановлюючі документи, що посвідчували право власності та право користування ОСОБА_7 спірною земельною ділянкою.

В цій частині з рішенням суду погодився й апеляційний суд, залишивши його без змін.

Рішення в цій частині ОСОБА_7 не оскаржувалося.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалюючи у цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що на момент отримання ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0388 га у СТ "Ветеран" вказана земельна ділянка не була вільною, а знаходилася у користуванні ОСОБА_9, тому зустрічний позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки він дійшов їх з порушенням вимог процесуального закону.

Скасувавши правовстановлюючі документи на право володіння і користування спірною земельною ділянкою на ім’я ОСОБА_7, апеляційний суд не звернув уваги на вимоги ст. 3 ЦПК України та дійшов суперечливого висновку про порушення її прав.

З огляду на викладене суд першої інстанції, скасувавши розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки та визнавши незаконним державний акт про право власності на неї на ім’я ОСОБА_7 дійшов обґрунтованого висновку про те, що видачею ОСОБА_6 державного акту на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0388 га у СТ "Ветеран" права ОСОБА_7 не порушено.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_7 підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 Велієвича задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 грудня 2008 року в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_7 скасувати та залишити в цій частині без зміни рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.