Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - ТОВ "Промінь"), у якому просив: стягнути орендну плату за користування землею за 2012 рік у розмірі 3 370,37 грн за договором оренди № 455; 3 374,70 грн за договором оренди № 456, 3 377,18 грн за договором оренди № 457; 3 376,35 грн за договором оренди № 454 також стягнути орендну плату за користування землею за 2013 рік у розмірі: 3 370,37 грн за договором оренди № 455,

3 374,70 грн за договором оренди № 456, 3 377,18 грн за договором оренди № 457, 3 376,35 грн за договором оренди № 454; пеню за несплату орендної плати за 2012 рік у розмірі: за договором оренди № 455 - 7 569,02 грн, за договором оренди № 456 - 7 580,25 грн, за договором оренди № 457 ; 7580,25 грн, за договором оренди № 454 - 7580,25 грн; пеню за несплату орендної плати за 2013 рік у розмірі: за договором оренди № 455 -

5108,92 грн, за договором оренди № 456 - 5116,50 грн, за договором оренди № 457 - 5116,50 грн, за договором оренди № 454 - 5116,50 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами договорів оренди землі від 1 липня 2008 року, укладених між ТОВ "Промінь" та ОСОБА_1, останній передав в оренду товариству належні йому на праві власності чотири земельні ділянки площами 7,2832 га, 7,2838 га, 6,3822 га, 6,4917 га, розташованих на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Договорами передбачено, що договори укладено на 10 років, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі на кожен рік оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач зазначав, що відповідач не виконав покладені на нього обов'язки щодо сплати орендної плати за 2012 рік та 2013 рік, землі ділянки знаходились в його користуванні, а відтак, орендна плата повинна сплачуватися в повному розмірі.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 29 березня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Промінь" про стягнення орендної плати та пені в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за договорами оренди землі за 2012 рік та пені за несвоєчасне внесення орендної плати за користування землею за 2012 рік по 21 листопада 2013 року закрито, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 1 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Промінь" на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договорами оренди землі від 1 липня 2008 року за користування землею за 2013 рік у розмірі 4 766 грн 36 коп. та пеню за несплату орендної плати за 2013 рік у розмірі 7 225 грн 80 коп. Стягнуто з ТОВ "Промінь" на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі заочного рішення суду договори оренди землі від 1 липня 2008 року були припинені, а тому орендна плата не нараховувалася, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені за несплачену орендну плату за цими договорами за 2012 рік у період з 22 листопада 2013 року по 27 січня 2016 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що з моменту постановлення ухвали Новопсковського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року про скасування заочного рішення про розірвання укладених між сторонами договорів оренди, відповідач повинен був приступити до використання земельної ділянки, згідно з умовами договору, тому за положеннями статей 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України на нього покладено обов`язок сплатити позивачу орендну плату за договорами оренди за 2013 рік з урахуванням індексів інфляції за період з 26 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Суд першої інстанції, не прийняв до уваги розрахунки позивача щодо орендної плати, які здійснені останнім, виходячи з розміру 3% від нормативно грошової оцінки землі, оскільки договорами оренди землі, орендна плата у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі не передбачена та сторонами не надано суду доказів укладення між ними додаткових угод до договорів оренди землі щодо встановлення такого розміру орендної плати, а Указ Президента України №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)" від 2 лютого 2002 року носить рекомендаційний характер.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Промінь" та апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області

від 1 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення пені за несплачену орендну плату за цими договорами за 2012 рік у період з 22 листопада 2013 року по

27 січня 2016 року відсутні, оскільки на підставі заочного рішення суду договори оренди землі №№455, 456, 457, 454 були припинені, тому орендна плата не нараховувалася.

Апеляційний суд дійшов висновку, що з моменту постановлення ухвали про скасування заочного рішення про розірвання договорів оренди

26 квітня 2013 року, відповідач мав приступити до використання земельної ділянки за умовами договору, у зв'язку із чим, з урахуванням положень статей 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України розрахунок розміру орендної плати за договорами оренди за 2013 рік, відповідно до умов договору з урахуванням індексів інфляції повинен бути нарахований за період

з 26 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги позивача щодо незастосування судом першої інстанції розрахунків позивача, виходячи з 3% від нормативно грошової оцінки землі, оскільки договорами оренди землі, орендна плата у такому розмірі не передбачена, додаткових угод до договорів оренди землі щодо встановлення такого розміру орендної плати між сторонами не укладалось, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з приводу зміни умов договорів або укладення додаткових угод щодо визначення розміру орендної плати, як визначено умовами договорів оренди земельних ділянок, укладених сторонами у 2008 році. ТОВ " Промінь" з власної ініціативи сплачував орендну плату у розмірі вищому, ніж вказаний у договорах оренди та 3% від оцінки землі.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги розрахунків позивача виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі, що відповідає Указу Президента України №92/2002 "При додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)" від 2 лютого 2002 року. Судами не враховано, що ТОВ "Промінь" з власної ініціативи сплачував орендну плату у розмірі вищому, ніж вказаний у договорах оренди та 3% від оцінки землі та сам відповідач кожного року самостійно переглядав умови сплати орендної плати.

На думку позивача, судами безпідставно не було з'ясовано питання щодо розміру орендної плати та виплат, які здійснювало ТОВ "Промінь" іншим орендодавцям.

За доводами касаційної скарги позивача суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на той факт, що земельні ділянки, які були передані в оренду весь час були у користуванні ТОВ "Промінь", заборони на їх використання не було, перешкод в проведенні діяльності товариства з використанням вказаних земельних ділянок не мало місце. У зв'язку з чим, орендна плата повинна сплачуватися в повному розмірі за 2013 рік.

Крім того, суди не врахували, що ТОВ "Промінь" у 2014 -2015 роках вносив орендну плату в розмірах, який набагато більший за розмір, зазначений в 2008 році. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що розмір орендної плати повинен вноситися в розмірі зазначеному в додатковій угоді, укладеній на 2008 рік, та цю думку невірно підтримав суд апеляційної інстанції. Вказана угода діяла лише на 2008 рік та на подальші роки оренди не поширювалась.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку, що орендна плата не повинна сплачуватися за весь період фактичного володіння та користування землею орендарем до моменту її повернення згідно акту прийому-передачі. ТОВ "Промінь" використовувало земельні ділянки позивача за відсутності законних підстав, оскільки договори оренди були розірвані. При цьому, вказані договори оренди так і не були зареєстровані, земля не повернута позивачу, з чого вбачається, що ТОВ "Промінь" використовує земельні ділянки та зобов'язано сплачувати оренду.

Позивач вважає, що орендна плата повинна бути сплачена за весь час утримання землі у користуванні ТОВ "Промінь".

Також у касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема на невідповідність вступної частини рішення суду першої інстанції, проголошеної 1 квітня 2016 року, вступній частині повного тексту цього рішення; безпідставне залучення судом першої інстанції у якості співвідповідача відділу Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області. Крім того, посилається на порушення місцевим судом порядку проведення попереднього судового засідання та безпідставного відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

2 січня 2018 року наведена вище цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частина 3 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про оренду Землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площами 6,3822 га, 6,7105 га, 7,2832 га та 6,4917 га, які розташовані на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області. На підставі договорів оренди землі від 1 липня

2008 року, на кожну земельну ділянку окремо, ОСОБА_1 передав указані земельні ділянки в оренду ТОВ "Промінь" строком на 10 років. Того ж дня між сторонами було укладено угоди щодо сплати орендної плати на

2008 рік, які є невід'ємними частинами вказаних договорів. Зазначені договори з додатками зареєстровані у Державному реєстрі земель 17 липня 2009 року та передані орендодавцем відповідачу згідно актів прийому-передачі.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 укладених між сторонами договорів, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі, згідно угоди щодо умов сплати орендної плати на кожен рік оренди, яка є невідємною частиною договорів. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: до 30 грудня поточного року.

Згідно угоди щодо сплати орендної плати за 2008 рік, яка є невідємною частиною договорів про оренду землі та додана до договорів, розмір платежів становить 1 600 грн в натуральній формі по кожному договору. І період виплати зазначено 30 грудня 2008 року.

Таким чином, умови договору зобов'язують сторони кожен рік узгоджувати розмір орендної плати та порядок її внесення про що укладати відповідну угоду.

Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року у справі №2/1219/124/2012 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Промінь" про розірвання укладених між сторонами договорів оренди землі та стягнення пені.

На підставі вказаного заочного рішення, згідно поземельної книги, відкритої 29 грудня 2012 року на спірні земельні ділянки 17 липня 2009 року було внесено записи про дострокове припинення договорів оренди землі, укладених між ТОВ "Промінь" та ОСОБА_1

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року заочне рішення від 19 квітня 2012 року у цивільній справі №2/1219/124/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Промінь" про розірвання договорів оренди землі та стягнення пені скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області

від 21 листопада 2013 року у справі №420/468/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Промінь" повернути ОСОБА_1 належні йому на праві приватної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення розмірами 7,2832 га, 7,2838 га, 6,3822 га, 6,4917 га, розташовані на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Відмовлено у задоволенні вимог про розірвання договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем 1 липня 2008 року, про стягнення з відповідача орендної плати за 2012 рік, стягнення з ТОВ "Промінь" на його користь пені за несвоєчасне внесення орендної плати за користування землею за 2012 рік по 21 листопада 2013 року, стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати за користування землею за 2012 рік з 20 травня 2013 року по день ухвалення рішення, стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати за користування землею за 2010 рік.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року. рішення Новопсковського районного суду Луганської області

від 21 листопада 2013 року змінено. Рішення залишено без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. В іншій частині рішення суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення апеляційного суду набрало законної сили.

При розгляді справи №420/468/13-ц, апеляційним судом установлено, що сторони протягом 2009-2011 років за взаємною згодою перейшли на змішану форму оплати орендної плати за земельні ділянки. За 2012 рік орендна плата не нараховувалася, оскільки землі позивача не оброблялись у зв'язку з ухваленням судом заочного рішення від 19 квітня 2012 року про розірвання договорів оренди землі. Позивач ОСОБА_1, починаючи з 2009 року, погоджувався з тим, що додаткові угоди до договорів не укладалися і орендна плата нараховувалась ТОВ "Промінь" без зазначених угод і він отримував орендну плату.

Вказані вище обставини сторонами також не заперечувались та в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення у даній справі.

За викладених обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несплачену орендну плату за цими договорами за 2012 рік у період з 22 листопада 2013 року по 27 січня 2016 року.

Разом з тим, з урахуванням наведених вище обставин та умов пункту 31 договорів оренди землі, яким встановлено обов'язок орендаря, зокрема, приступити до використання ділянки за цільовим призначенням, згідно з умовами договору, суди правильно виходили з того, що з моменту постановлення ухвали про скасування рішення про розірвання договорів оренди, тобто з 26 квітня 2013 року відповідач повинен був приступити до використання земельної ділянки та в силу положень статей 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, на нього покладено обов'язок сплатити орендну плату за договорами оренди за 2013 рік за період з 26 квітня 2013 року по

31 грудня 2013 року з урахуванням індексу інфляції.

Здійснюючи розрахунки по орендній платі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з умов договорів, індексів інфляції за період з 26 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року та обґрунтовано відхилив доводи позивача про необхідність здійснення такого розрахунку у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі, оскільки договорами оренди землі такий розмір орендної плати не передбачено, докази укладення між сторонами додаткових угод щодо встановлення такого розміру плати в матеріалах справи відсутні, а Указ Президента України №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)" від 02.02.2002 року носить рекомендаційний характер та не зумовлює обо`вязкового його застосування у правовідносинах, які виникли з договорів оренди, укладених між власником земельної ділянки та орендарем.

Доводи касаційної скарги позивача з приводу незастосування судом першої інстанції розрахунків, виходячи з 3% від нормативно грошової оцінки землі, аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом перевірки апеляційним судом.

Так, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку вказаним доводам та, відхиляючи їх, обґрунтовано виходив з їх безпідставності, оскільки позивач підтвердив факт відсутності додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок щодо змін орендної плати після 2008 року, де сума орендної плати визначена у розмірі 1600 грн. Позивач посилався на те, що ТОВ "Промінь" з власної ініціативи сплачувало орендну плату у розмірі вищому, ніж вказаний у договорах оренди, та 3% від оцінки землі, кожного року самостійно переглядав умови сплати орендної плати. При цьому, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з приводу зміни умов договорів або укладення додаткових угод щодо визначення розміру орендної плати, як визначено умовами договорів оренди земельних ділянок, укладених сторонами у 2008 році.

Інші доводи касаційної скарги також аналогічні доводам, які були предметом перевірки апеляційним судом.

Зокрема, доводи позивача про нез`ясування судом першої інстанції питання щодо розміру орендної плати, яка виплачувалась ТОВ "Промінь" іншим орендодавцям, обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки встановлення таких обставин не стосується предмету розгляду у цій справі. Спірні правовідносини виникли на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених у 2008 році між сторонами та не стосуються інших орендодавців.

Також вбачаються необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо безпідставного залучення судом першої інстанції у якості співвідповідача відділу Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області, оскільки, залучення у якості співвідповідача відбулось за клопотанням самого позивача, який користувався наданими йому процесуальними правами на власний розсуд.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності вступної частини рішення суду першої інстанції, проголошеної 01 квітня 2016 року, вступній частині повного тексту цього ж рішення спростовуються ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 13 квітня 2016 року про виправлення описки (а.с. 115).

Інші доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не впливають на правильність прийнятих судами рішень та не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних позивачем рішень.

При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Згідно частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.