розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Кочетова Л. Г., Гансецької І. А., Товянської О. В., від 20 вересня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Мазура Олександра Миколайовича,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Ружинський РВДВС ГТУЮ в Житомирській області) Мазура О. М.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що в Ружинському РВДВС ГТУЮ в Житомирській області перебуває на виконанні виконавче провадження ВП № 27386235, згідно з яким на ОСОБА_3 покладено зобов'язання виготовити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку та укласти договір оренди цієї земельної ділянки. Процедура оформлення права власності займала тривалий час, проте ОСОБА_3 виготовив документацію на земельну ділянку. У січні 2016 року він отримав постанову Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області про накладення штрафу від 26 листопада 2015 року у зв'язку з невиконанням законних вимог державного виконавця. У відповідь ним були направлені копії документів, серед них - виготовлена технічна документація на земельну ділянку. У лютому 2016 року ним отримано постанову від 26 листопада 2016 року про закінчення виконавчого провадження, де вказано, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо. Вважає, що вказану постанову винесено з порушенням закону та підлягає скасуванню, оскільки він вжив усіх заходів до виконання рішення суду, проте договір не був укладений не з його вини.

У справі відсутні письмові заперечення сторони суб'єкта оскарження на скаргу ОСОБА_3 Хоча Ружинський РВДВС ГТУЮ в Житомирській області був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не забезпечив явки свого представника в судове засідання для надання пояснень.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 4 травня 2016 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Скасовано постанову Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 26 листопада 2015 року ВП № 27386235, винесену старшим державним виконавцем Мазуром О. М. про закриття виконавчого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області задоволено. Ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 4 травня 2016 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2016 року, в якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу місцевого суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом із тим згідно з пунктом 6 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3-5 цього пункту, передаються до Касаційного цивільного суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на виконання розпорядження в. о. керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ СердюкаВ. В. від 15 грудня 2017 року № 31/0/38-17 передано Верховному Суду цивільну справу № 2-473/2010 за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області Мазура О. М.

Від Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області надійшли заперечення на вищевказану касаційну скаргу ОСОБА_3, в яких виконавча служба просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець, закриваючи виконавче провадження, не перевірив повноти виконання судового рішення боржником та причин невиконання цього рішення, а також належним чином не повідомив боржника про винесення відповідної постанови.

Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 4 листопада 2010 року на ОСОБА_3 покладено зобов'язання виготовити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, та укласти договір оренди цієї земельної ділянки.

На підставі вказаного рішення 22 червня 2011 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 28 червня 2011 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження, боржнику надано строк на добровільне виконання до 12 липня 2011 року, копію постанови направлено боржнику 08 липня 2011 року та отримано ним 24 липня 2011 року.

У зв'язку з невиконанням вказаного вище рішення постановою державного виконавця Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 14 березня 2012 року на ОСОБА_3 накладено штраф. Того самого дня винесено вимогу, якою ОСОБА_3 зобов'язано виготовити вказану документацію та укласти договір оренди, про що повідомити виконавчу службу у строк до 27 березня 2012 року. Вказані документи боржником отримані 26 березня 2012 року, штраф сплачено 23 березня 2012 року.

Актом державного виконавця Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 25 листопада 2015 року встановлено, що зазначене рішення в частині укладення договору оренди не виконано, у зв'язку з чим 26 листопада 2015 року постановою державного виконавця на ОСОБА_3 повторно накладено штраф, на ім'я прокурора району направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Ружинської селищної ради від 25 листопада 2015 року державного виконавця на вказану дату зазначене рішення суду в частині укладення договору оренди не виконано, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Сам скаржник не заперечує того, що на час закриття виконавчого провадження договір оренди укладений не був. Крім того, копія постанови направлялася на адресу заявника поштою.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За приписами статті 387 ЦПК України 2004 року за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (статті 1 та 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з вимогами частини сьомої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

За приписами статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Ружинського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області Мазура О. М., оскільки були наявними підстави для закінчення виконавчого провадження, так як рішення суду на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадженя в частині укладення договору оренди виконане не було, державним виконавцем вжито всіх передбачених законом заходів, а виконання рішення у вказаній частині без участі боржника неможливе.

При цьому апеляційний суд обгрунтовано вважав помилковими і такими, що спростовуються матеріалами справи, висновки місцевого суду про те, що на час закінчення виконавчого провадження державний виконавець не володів інформацією щодо виконання рішення суду. Натомість апеляційний суд установив, що сам ОСОБА_3 не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на укладення договору оренди, та не повідомляв державного виконавця про наявність перешкод щодо його укладення.

Крім того, апеляційний суд обгрунтовано вважав помилковим і таким, що спростовується матеріалами справи, висновок місцевого суду про неналежне повідомлення скаржника про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Розглядаючи указану скаргу, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого постановив законну й обгрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Зокрема, безпідставними і такими, що не впливають на правильність висновків апеляційного суду, є доводи касаційної скарги щодо незалучення до участі у справі Ружинської селищної ради, враховуючи положення частини першої статті 11 та частини першої 303 ЦПК України (1618-15) 2004 року (у редакції станом на час розгляду скарги). Аналогічні положення містяться у частині першій статті 13 та частині шостій статті 367 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року.