Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "УТ-Санлайн", про визнання недійсними договорів та стягнення збитків,

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 1981 року між нею та ОСОБА_7 укладено шлюб. За час їх спільного життя ними накопичені грошові заощадження, які за взаємною згодою були внесені на депозитний рахунок у ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" ( на даний час – ПАТ "Перший Інвестиційний Банк").

17 листопада 2006 року між філією ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" та ОСОБА_7 укладено строковий договір банківського вкладу за № НОМЕР_1, відповідно до якого банк відкрив депозитний рахунок та зарахував на нього грошові кошти в сумі 700 тис. грн..

27 листопада 2007 року між ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" та ОСОБА_7 укладено строковий договір банківського вкладу "Капітал" за № НОМЕР_2, відповідно до якого вкладник розмістив у банку грошові кошти в сумі 2 млн. грн.

Згодом їй стало відомо, що 2 листопада 2007 року між ОСОБА_7 та ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" укладено договір застави майнових прав № 20/05047-3, який забезпечував вимоги заставодержателя, що випливали з умов кредитного договору № 14/0507-КЮ від 2 листопада 2007 року, укладеного між банком та ТОВ "УТ-Санлайн". Пунктом 2 цього договору визначено, що заставодавець передає в заставу належні йому на день укладення цього договору майнові права на грошові кошти, розміщені в цьому банку згідно із депозитним договором № НОМЕР_1 від 17 листопада 2006 року в сумі 1 млн. 300 тис. грн..

27 листопада 2007 року між ОСОБА_7 та банком укладений інший договір застави майнових прав № 24/0505-3, який забезпечував вимоги заставодержателя, які випливали з умов кредитного договору № 18/0507 – КЮ від 27 листопада 2007 року, укладеного між банком та ТОВ "УТ-Санлайн". Пунктом 2 договору застави визначено, що заставодавець передає у заставу належні йому на день укладення договору майнові права на грошові кошти, розміщені в цьому банку відповідно до депозитного договору № 3429/02 від 27 листопада 2007 року в сумі 2 млн. грн.

У зв’язку з тим, що нею як співвласником цих грошових коштів не давалася згода на укладення ОСОБА_7 спірних договорів застави майнових прав, просила визнати ці договори недійсними та стягнути на її користь кошти в сумі 2 950 661 грн. 69 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2010 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково та визнано договори застави майнових прав недійсними. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" просить рішення апеляційного суду скасувати у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з 25 липня 1981 року позивачка та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. За цей час ними накопичені грошові кошти, які за взаємною згодою ОСОБА_7 за договорами № НОМЕР_1 від 17 листопада 2006 року та № НОМЕР_2 від 27 листопада 2007 року укладеними між ним та банком внесені на депозитні рахунки у ВАТ "Перший Інвестиційний Банк".

2 листопада 2007 року між ОСОБА_7 та ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" укладено договір застави майнових прав № 20/05047-3, який забезпечував вимоги заставодержателя, що випливали з умов кредитного договору № 14/0507-КЮ від 2 листопада 2007 року, укладеного між банком та ТОВ "УТ-Санлайн". Пунктом 2 цього договору визначено, що заставодавець передає в заставу належні йому на день укладення цього договору майнові права на грошові кошти, розміщені в цьому банку згідно із депозитним договором № НОМЕР_1 від 17 листопада 2006 року в сумі 1 млн. 300 тис. грн..

27 листопада 2007 року між ОСОБА_7 та банком був укладений інший договір застави майнових прав № 24/0505-3, який забезпечував вимоги заставодержателя, що випливали з умов кредитного договору № 18/0507 – КЮ від 27 листопада 2007 року, укладеного між банком та ТОВ "УТ-Санлайн". Пунктом 2 договору застави визначено, що заставодавець передає у заставу належні йому на день укладення договору майнові права на грошові кошти, розміщені в цьому банку відповідно до депозитного договору № 3429/02 від 27 листопада 2007 року в сумі 2 млн. грн.

Крім того, умовами цих договорів передбачено, що заставодавець відступає, а заставодержатель приймає право вимоги грошових коштів, розміщених згідно умов депозитних договорів у філії ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" у м. Вінниці.

Зазначені договори застави майнових прав були зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується заявами про реєстрацію змін обтяжень рухомого майна (а.с. 14-15).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд визнав спірні договори застави майнових прав недійсними у зв’язку з тим, що вони були укладенні ОСОБА_7 без отримання нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_6 та поставив під сумнів надані представником відповідача письмові докази - копії заяв ОСОБА_6 із-за ненадання їх оригіналів.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд у разі недостатності доказів відповідно до вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України повинен вжити заходів та сприяти сторонам у здійсненні їх прав для всебічного й повного з’ясування обставин справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір.

Нормами ст. 64 ЦПК України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

ОСОБА_6, звертаючись до суду із зазначеним позовом, просила визнати спірні договори застави майнових прав, укладені між її чоловіком та банком недійсними, оскільки вони у порушення вимог закону укладенні без отримання її нотаріально посвідченої письмової згоди. Підписуючи заяви від 1 листопада 2007 року та від 27 листопада 2007 року про надання згоди на укладення її чоловіком договорів застави майнових прав по депозитних вкладах, розміщених у філії ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" вона вважала, що надає свою згоду на поручительство свого чоловіка за кредитними договорами, укладеними між банком та ТОВ "УТ-Санлайн". Цього не заперечувала й представник позивачки в суді першої інстанції під час розгляду справи, зазначаючи, що ОСОБА_6 були підписані такі заяви, проте вони не були нотаріально посвідченні, як того вимагає закон. Зазначене підтверджується поясненнями представника позивачки, зафіксованими звукозаписом при здійсненні фіксації судового засідання.

Заперечуючи проти заявленого позову, представник відповідача надав банку копії спірних заяв ОСОБА_6 про надання нею письмової згоди на укладення її чоловіком спірних договорів застави майнових прав по депозитних вкладах, розміщених у філії ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" від 1 та 27 листопада 2007 року (а.с. 37,38), які були залучені до матеріалів справи.

В апеляційному суді позивачка заперечувала факт написання цих заяв.

Оригінали цих заяв суду не надано, і суд їх не досліджував.

Представник відповідача пояснював, що надати суду оригінали цих заяв банк не має можливості, оскільки постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 3 лютого 2010 року проведено виїмку оригіналів документів кредитних справ ТОВ "УТ-Санлайн" за кредитними договорами №14/0507-КЮ від 2 листопада 2007 року та за № 18/0507-КЮ від 27 листопада 2007 року, що підтверджується протоколами виїмки від 12 березня 2010 року, згідно із якими у відповідача вилучено оригінал повідомлення - листа ОСОБА_6 від 1 листопада 2007 року та оригінал повідомлення - листа від 27 листопада 2007 року про її згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_7 договорів застави майнових прав.

Оскільки суди пояснень сторін, зокрема: позивачки щодо відсутності її згоди на укладення спірних договорів застави майнових прав та відповідача щодо існування такої згоди позивачки не перевірили, погодитися з ухваленими рішеннями не можна, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.