розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Третя Одеська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом і визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Третя Одеська державна нотаріальна контора, закрите акціонерне товариство "Одесаводоканал" (далі – ЗАТ "Одесаводоканал"), про усунення від права на спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року,

У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина на: житловий будинок АДРЕСА_1; автомобіль марки ГАЗ 22Д, 1968 року випуску, та іменні акції ЗАТ "Одесаводоканал". Про смерть батька вона дізналася випадково влітку 2005 року, тоді ж дізналася й про наявність складеного ним заповіту на ім’я ОСОБА_4 Вважаючи, що має право на 1/2 частку в спадковому майні, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила визнати частково недійсними заповіт від 26 липня 2002 року та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24 лютого 2005 року й визнати за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна.

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 подала зустрічний позов про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено: визнано частково недійсними заповіт, складений ОСОБА_5 26 липня 2002 року на ім’я ОСОБА_4, та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24 лютого 2005 року, видані на ім’я останньої; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спадкового майна.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року рішення районного суду скасовано й ухвалено рішення, за яким позовну заяву ОСОБА_3 задоволено: визначено їй додатковий строк для прийняття спадщини; визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 лютого 2005 року; визнано за нею право власності на: 1/2 частину автомобіля марки ГАЗ 22Д, номерний знак НОМЕР_1; 120 простих іменних акцій ЗАТ "Одесаводоканал", номінальною вартістю 10 грн. кожна; 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване у справі судове рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що вона як інвалід третьої групи має право на обов’язкову частку у спадщині після смерті свого батька, а тому суд визначив їй додатковий строк для прийняття спадщини та визнав за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 своєї постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз'яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропущення строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У резолютивній частині рішення суд повинен указати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, установленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України не зазначив термін для прийняття ОСОБА_3 спадщини та водночас провів поділ спадкового майна з визнанням частково недійсними свідоцтв про право на спадщину.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд апеляційного суду.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.