розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми за касаційною скаргою акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі – АК "Харківобленерго") на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2009 року,

У квітні 2008 року АК "Харківобленерго" звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 грудня 2007 року під час перевірки електроустановки у квартирі АДРЕСА_1, в якій мешкають відповідачі, було виявлено порушення останніми Правил користування електричною енергією для населення, а саме самовільне підключення до мережі шляхом монтажу відкритої відпайки до приладу обліку, про що складено відповідний акт. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив відшкодувати завдані відповідачами матеріальні збитки та судові витрати.

Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі АК "Харківобленерго" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів, що саме відповідачі шляхом самовільного підключення до мережі компанії завдали збитків АК "Харківобленерго", їх підписи в акті про порушення відсутні.

Погодитись із висновками судів не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів не відповідають.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , (далі – Правила) і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (z0919-99) (далі – Методика).

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1, згідно з актом про порушення Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) від 24 грудня 2007 року у квартирі виявлено підключення до мережі компанії у вигляді монтажу відкритої відпайки до приладу обліку. При підключенні навантаження електроенергія споживалась, але приладом обліку не враховувалась.

Такі дії є порушенням пп. 11, 44, 20, 48 Правил (1357-99-п) , згідно з якими споживач несе відповідальність за збереження квартирного приладу обліку, за розкрадання електричної енергії у разі її споживання без приладів обліку та зобов’язаний забезпечувати їх збереження.

Крім того, відповідно до ст. ст. 177, 179, 189 Житлового кодексу України мешканці зобов’язані при користуванні житловими приміщеннями дотримуватись вимог діючого законодавства України, вони несуть відповідальність за неналежне користування житлом і допущення в ньому порушень законодавства, у тому числі й щодо користування електроенергією.

На підставі складеного акта, керуючись пп. 2, 4, 8 Методики (z0919-99) обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) , енергопостачальником визначено розмір заподіяних збитків.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували; належним чином не з’ясували характер правовідносин, який виник між сторонами; не звернули увагу на те, що не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини в сили презумпції заподіювача шкоди.

При цьому суд, зазначаючи як на підставу для відмови в задоволенні позову відсутність підпису позивачів в акті про порушення, не звернули уваги на положення п. 53 Правил (1357-99-п) , згідно з яким у разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. З акту (а.с. 4) убачається, що позивачі відмовились від підпису, що засвідчено трьома працівниками АК "Харківобленерго".

Ураховуючи, що фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, в силу ст. 338 ЦПК України це є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.