Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 березня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_6 звернулась до суду в порядку ст. 1257 ЦК України з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Будучи спадкоємцем першої черги, ОСОБА_6 дізналася, що 29 серпня 2006 року батько все своє майно заповів ОСОБА_7 Вважаючи, що під час складення заповіту її батько не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, позивачка просила суд визнати заповіт недійсним.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від

21 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 березня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 57, 59, 60, 133, 145, 179, 180, 213, 214, 301 ЦПК України, ст. 1233 ЦК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що дані про те, що заповіт вчинений дієздатною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, відсутні.

Такий висновок ґрунтується на досліджених у встановленому порядку доказах про те, що 29 серпня 2006 року приватним нотаріусом було посвідчено заповіт, згідно з яким ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповідав усе своє майно ОСОБА_7 – відповідачу у справі. Заповіт складений і посвідчений відповідно до встановлених законом вимог, порушень щодо його форми та посвідчення не виявлено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Відповідно до довідок Броварської поліклініки ОСОБА_8 на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував. Суду не були представлені докази, на підставі яких можна дійти висновку про відсутність волевиявлення заповідача на складання заповіту на користь відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна інстанція безпідставно відмовила у призначенні посмертної судово-психіатричної експертизи, не ґрунтуються на вимогах ст. 303 ЦПК України, оскільки в суді першої інстанції позивачка такого клопотання не заявляла. Показанням свідків, у тому числі нотаріуса, суд дав належну оцінку.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом оцінки, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального й матеріального права, тому передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.