Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Косенка В.Й.,

Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від

6 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 вересня 2009 року,

У липні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила визнати АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на ? частину вказаного будинку.

Зазначала, що з 1977 року до 12 липня 2005 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем – ОСОБА_5 У 1993 році мати

відповідача – ОСОБА_6 – подарувала останньому спірний будинок.

Посилаючись на те, що за час шлюбу, з 1993 року до 12 липня 2005 року, будинок неодноразово добудовувався, унаслідок чого істотно збільшилась його вартість, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 6 квітня

2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 вересня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 6 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від

8 вересня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення у справі, яким її позовні вимоги задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 6 квітня

2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.