розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа – акціонерний банк "Факторіал-Банк", про визнання права власності на половину будинку та земельної ділянки й визнання недійсним договору застави за касаційною скаргою акціонерного банку "Факторіал-Банк" (далі - АК "Факторіал-Банк") на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 грудня 2006 року його дружина, ОСОБА_2, без його згоди уклала з АБ "Факторіал-Банк" договір про передачу в заставу житлового будинку № 15, який розташований на земельній ділянці площею 3 тис. кв. м, на АДРЕСА_1 який був його з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.

ОСОБА_1 просив позов задовольнити та визнати право власності на половину зазначеного будинку й земельної ділянки та визнати недійсним договір застави.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2007 року затверджено мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_1 визнано право власності на половину будинку № 15 та земельної ділянки розміром 0,1500 га, що по АДРЕСА_1

Провадження у справі за позовом про визнання права власності на половину будинку та земельної ділянки, визнання недійсним договору застави закрито.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2008 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2007 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – АБ "Факторіал- Банк", про визнання недійсним договору застави скасовано.

В іншій частині ухвалу районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі АБ "Факторіал-Банк" ставить питання про скасування судових ухвал, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, та ухвалення нового рішення про скасування мирової угоди й відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга АБ "Факторіал-Банк" підлягає задоволенню частково.

Розглядаючи апеляційну скаргу АБ "Факторіал-Банк", апеляційний суд виходив із того, що будинок та земельна ділянка набуті ОСОБА_1 у період шлюбу з ОСОБА_2, а тому погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 мав право власності на половину будинку та земельної ділянки.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 10 грудня 1999 року будинок АДРЕСА_1 області належав ОСОБА_2 (а. с. 10).

Згідно з актом на право приватної власності від 29 червня 1998 року земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 (а. с.11).

Відповідно до договору застави майна від 26 грудня 2002 року № 1 ОСОБА_2 передала в заставу АБ "Факторіал-Банк" для забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту від 26 грудня 2002 року № 1/02, який було укладено між АБ "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Техагробуд", директором якого був ОСОБА_1, будинок АДРЕСА_1 (а. с. 12).

Згідно із ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Але, визнаючи мирову угоду, суд у порушення вимог ст. 175 ЦПК України не перевірив, чи ця мирова угода не суперечить зазначеним положенням закону або чи не порушує права заставодержателя – АБ "Факторіал-Банк".

Апеляційний суд, частково залишаючи без змін ухвалу Дніпропетровського районного суду від 20 листопада 2007 року, достатньої уваги на доводи апеляційної скарги не звернув та належним чином їх не перевірив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин постановлені у справі ухвали в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на половину будинку та земельної ділянки підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави житлового будинку, укладеного між ОСОБА_2 та АБ "Факторіал-банк", апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що судом першої інстанції не було враховано, що вказані вимоги не були і не могли бути умовою мирової угоди між ОСОБА_2 й ОСОБА_1 Крім того, ухвалою того ж суду від 15 листопада 2007 року зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 було виділено в інше провадження (а. с.59).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу й залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного банку "Факторіал-Банк" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2008 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа – акціонерний банк "Факторіал-Банк", про визнання права власності на половину будинку та половину земельної ділянки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2008 року залишити без змін.