Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з плати за послуги електрозв’язку та зустрічним позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про поновлення надання послуг електрозв’язку за касаційними скаргами ОСОБА_6 та відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Укртелеком" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2008 року й рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2008 року,

У липні 2000 року ВАТ "Укртелеком" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з плати за послуги електрозв’язку.

Зазначало, що відповідачці було надано послуги електрозв’язку, які не були своєчасно сплачені останньою. Унаслідок виникла заборгованість за період з серпня 1997 року до червня 2000 року в розмірі 357 грн. 94 коп. за послуги місцевого телефонного зв’язку та 51 грн. 01 коп. за послуги міжміського телефонного зв’язку. Повідомлення про заборгованість відповідачка проігнорувала, суму заборгованості не сплатила, а тому ВАТ "Укртелеком" просило стягнути наявну суму заборгованості за послуги електрозв’язку.

ОСОБА_6, заперечуючи проти позову, звернулася до суду із зустрічним позовом до ВАТ "Укртелеком" про поновлення надання послуг електрозв’язку. Зазначала, що між нею та ВАТ "Укртелеком" не укладалися будь-які договори щодо почасової оплати телефонних розмов. Вважала, що сплата нею абонентської плати щомісяця відповідно до діючих тарифів унеможливлює наявність у неї заборгованості, а тому їй безпідставно спочатку відключили, а потім зняли телефонний номер.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2008 року позов ВАТ "Укртелеком" задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Укртелеком" 408 грн. 95 коп. заборгованості з плати за послуги електрозв’язку, 51 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов’язано ВАТ "Укртелеком" поновити надання послуг електрозв’язку ОСОБА_6 за номером 346295, за адресою: АДРЕСА_1. У решті вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів в частині задоволення позову ВАТ "Укртелеком", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ "Укртелеком" відмовити.

У касаційній скарзі ВАТ "Укртелеком" просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ВАТ " Укртелеком " підлягає задоволенню, а в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_6 слід відмовити з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_6 з 1984 року була абонентом підприємства зв’язку ВАТ "Укртелеком", в її квартирі було встановлено телефон №34-62-95 і надавалися послуги електрозв’язку.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про зв’язок", Правил користування місцевим телефонним зв’язком (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року №385 (385-97-п) , Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв’язком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 639 (639-97-п) , регулювання взаємовідносин між підприємствами зв’язку всіх форм власності і споживачами, встановлення їх взаємних прав та обов’язків визначається саме цими нормативно - правовими актами.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про зв’язок" керування єдиною системою зв’язку здійснює Кабінет Міністрів України. Центральним органом державної виконавчої влади в області зв’язку, підлеглим Кабінету Міністрів України, є Адміністрація зв’язку України (Державний комітет зв’язку й інформатизації України), що і регулює відносини в області зв’язку, у тому числі здійснює контроль за дотриманням граничних тарифів на послуги зв’язку.

Відповідно до ст. 21 цього Закону тарифи на послуги зв’язку регулюються державою відповідно до чинного законодавства України. Порядок визначення граничних тарифів на послуги зв’язку встановлюється Кабінетом Міністрів України і є обов’язковим для всіх операторів зв’язку незалежно від форми власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад по регулюванню цін (тарифів)" (1548-96-п) (п. 3), Державному комітету зв’язку й інформатизації України надане право встановлювати тарифи на основні послуги зв’язку. Наказом Міністерства зв’язку України від 28 березня 1997 року за № 43 (z0254-97) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 липня 1997 року за №308/4529, затверджені граничні тарифи на основні послуги електрозв’язку. Даними тарифами за послуги місцевого телефонного зв’язку вперше передбачена оплата за кожну повну чи неповну хвилину розмови. У ст. 5 зазначених тарифів передбачається оплата за такий вид послуг, як "абонентська плата за користування телефонним апаратом (за місяць)". Остання містить у собі плату за основний телефонний апарат, підключений до окремої лінії, плату за кожну повну чи неповну хвилину розмови.

Проте ОСОБА_6, не погоджуючись з установленням почасової оплати місцевих телефонних розмов, щомісяця вносила фіксовану суму абонентської плати, відмовляючись сплачувати суму почасових телефонних розмов до моменту відключення телефону – 10 лютого 2000 року, у зв’язку із чим виникла заборгованість за послуги місцевого телефонного зв’язку в розмірі 357 грн. 94 коп., а також за міжміські телефонні розмови за січень-лютий 2000 року в розмірі 51 грн. 01 коп., а всього на загальну суму 408 грн. 95 коп., що підтверджується розрахунком суми заборгованості за послуги міського телефонного зв’язку, проведеного на підставі роздрукування з устаткування АТС – 34 про кількість і тривалість місцевих телефонних розмов за позовний період.

Суд повно, всебічно й об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін в даних правовідносинах, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_6 зазначеної суми заборгованості.

Під час встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, з ними підставно погодився й апеляційний суд, доводи касаційної скарги ОСОБА_6 їх не спростовують.

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що припинення надання послуг ОСОБА_6 відбулося із порушенням її прав ВАТ "Укртелеком", зокрема через невручення абоненту попередження про наявність заборгованості за отримані послуги.

Проте такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно з п. 63 Правил (385-97-п) у разі несплати заборгованості понад один місяць підприємство зв’язку надсилає абоненту письмове попередження про призупинення надання послуг, якщо заборгованість не буде погашено протягом місяця. Попередження вручається абоненту за його підписом. Якщо зазначене попередження вручити абоненту неможливо через його відсутність (перебування в лікарні, відрядження), підприємство зв’язку має право тимчасово відключити телефон до звернення абонента до бюро ремонту для з’ясування обставин, але не більше ніж на місяць. При цьому плата за включення телефону не вноситься. Якщо абонент у місячний термін після одержання письмового попередження або тимчасового відключення телефону через відсутність абонента не погасив заборгованості, підприємство зв’язку має право призупинити йому надання послуг.

Згідно з п. 65 Правил (385-97-п) , якщо протягом місяця з дня відключення телефону з вини абонента підтвердження про погашення заборгованості і внесення плати за включення телефону не надійшло, підприємство зв’язку в односторонньому порядку за рішенням керівника підприємства зв’язку припиняє дію договору.

Судом установлено, що ОСОБА_6 були вручені повідомлення про наявність у неї боргу із зазначенням сум і попередження про припинення надання послуг зв’язку у разі несплати.

Крім того, встановлено, що належним попередженням згідно вищезазначених Правил є тимчасове відключення телефону.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ВАТ "Укртелеком" дотрималося встановленого законом порядку призупинення та припинення надання послуг електрозв’язку, а тому вимоги ОСОБА_6 щодо поновлення надання їй послуг є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2008 року в частині вимог ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про поновлення послуг електрозв’язку скасувати, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2008 року в цій частині залишити в силі.

У решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.