Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортної пригодою, та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 травня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 8 серпня 2007 року

У квітні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 9 вересня 2004 року пошкоджено його автомобіль, чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди. У процесі розгляду справи позовні вимоги щодо розміру шкоди уточнював, остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_2. на відшкодування матеріальної шкоди 33 414 гривень 13 копійок та на відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень, а також витрати на проведення експертизи.

У жовтні 2005 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3. звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначали, що вина ОСОБА_2. у дорожньо-транспортній пригоді не доведена, а винуватцем у ній є ОСОБА_1. Просили стягнути на їхню користь вартість відновлюваного ремонту їх автомобіля 7 370 гривень, на відшкодування матеріальної шкоди 2 810 гривень, на відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 8 серпня 2007 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

У матеріалах справи рішення районного суду датовано 27 травня 2006 року, описка не виправлена (т. 2 а.с.58).

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог і в цій частині направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що ОСОБА_1. не є власником автомобіля, тому не є належним позивачем у справі за позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП цього автомобіля .

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Судом установив, що відповідно до технічного паспорта власником автомобіля "Рено 19", державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_4., який пояснив у судовому засіданні, що передав автомобіль по довіреності ОСОБА_1

16 липня 2004 року нотаріально посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_4. надав право ОСОБА_1 керування та розпорядження автомобілем, вчинення будь-яких правочинів щодо автомобіля, при пошкодженні транспортного засобу право одержувати та сплачувати грошові суми, тощо (а.с.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Речовими правами на чуже майно є право володіння (п. 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України).

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (435-15) , тобто не тільки власник, а і володілець майна має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що якщо автомобіль не належить ОСОБА_1 на праві власності, то останній є неналежним позивачем у справі та не має права на захист свого права володіння майном і відшкодування завданої цьому майну шкоди, суперечить вищезазначеним нормам матеріального права.

Суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин й фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення місцевого суду без змін.

За таких обставин постановлені судові рішення в частині вирішення позову ОСОБА_1. підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові рішення в частині вирішення позову ОСОБА_2. та ОСОБА_3. не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 травня 2007 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 серпня 2007 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині позовних вимог передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.