Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Козацька" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У квітні 2007 року кредитна спілка "Козацька" (далі – КС "Козацька") звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Зазначала, що 15 серпня 2006 року між кредитною спілкою та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 25 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

22 серпня 2006 року кредитна спілка та ОСОБА_5 уклали кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 22 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

27 листопада 2006 року між КС "Козацька" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 60 тис. грн. під 45% річних строком на один рік.

29 листопада 2006 року між кредитною спілкою та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 33 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

Крім того, 17 січня 2007 року між КС "Козацька" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 25 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

Одночасно із зазначеним кредитним договором було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 поручився за виконання ОСОБА_6 зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належним чином не виконують взятих на себе зобов`язань, просила стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно заборгованість за кредитним договором від 17 січня 2007 року 33 тис. грн. основного боргу, 5 954 грн. 16 коп. процентів, 24 893 грн. 66 коп. штрафу, 143 грн. 26 коп. в рахунок трьох процентів річних, 593 грн. 93 коп. індексу інфляції;

стягнути із ОСОБА_5 на користь кредитної спілки:

за кредитним договором від 15 серпня 2006 року 25 тис. грн. основного боргу, 2 134 грн. 60 коп. процентів, 16 278 грн. 09 коп. штрафу, 93 грн. 91 коп. в рахунок трьох процентів річних, 389 грн. 12 коп. індексу інфляції;

за кредитним договором від 22 серпня 2006 року 22 тис. грн. основного боргу, 2 451 грн. 44 коп. процентів, 18 547 грн. 85 коп. штрафу, 118 грн. 21 коп. в рахунок трьох процентів річних, 491 грн. 62 коп. індексу інфляції;

за кредитним договором від 27 листопада 2006 року 60 тис. грн. основного боргу, 5 609 грн. 59 коп. процентів, 72 866 грн. 99 коп. штрафу, 422 грн. 46 коп. в рахунок трьох процентів річних, 1 640 грн. 50 коп. індексу інфляції;

за кредитним договором від 29 листопада 2006 року 65 тис. основного боргу, 6 077 грн. 05 коп. процентів, 78 939 грн. 24 коп. штрафу, 457 грн. 67 коп. в рахунок трьох процентів річних, 1 777 грн. 19 коп. індексу інфляції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного Одеської області від 11 лютого 2009 року, позовні вимоги КС "Козацька" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на її користь 380 315 грн. 53 коп. боргу за кредитними договорами та 10 тис. грн. витрат на правову допомогу, стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь КС "Козацька" 66 315 грн. 01 коп. боргу за кредитним договором.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги КС "Козацька" суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, відповідачі не виконали взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, а тому на них слід покласти обов`язок сплатити основний борг по кредиту, проценти за користування кредитом, штраф за неналежне виконання зобов`язань, три проценти річних та втрати від інфляції.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що 15 серпня 2006 року між КС "Козацька" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 25 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

22 серпня 2006 року між КС "Козацька" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 22 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

27 липня 2006 року між КС "Козацька" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 60 тис. грн. під 45% річних строком на один рік.

29 липня 2006 року між КС "Козацька" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 65 тис. грн. під 45% річних строком на один рік.

17 січня 2007 року між КС "Козацька" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у власність 25 тис. грн. під 46% річних строком на один рік.

Одночасно із зазначеним кредитним договором було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 поручився за виконання ОСОБА_6 зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із умовами зазначених кредитних договорів сплата основної суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, згідно з додатками до зазначених договорів, протягом дії договору до виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно із чч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_5 зазначав, що заборгованість по кредитним договорам ним була частково погашена, на підтвердження чого надав до суду першої інстанції копії квитанцій про сплату коштів за кредитними договорами.

На порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; доказам, які надав ОСОБА_5 на підтвердження своїх заперечень, оцінки не дав; їх належності й достовірності належним чином не перевірив; задовольняючи позовні вимоги КС "Козацька", не встановив і в рішенні не зазначив, коли ОСОБА_5 припинив здійснювати платежі за кредитними договорами і не навів розрахунку заборгованості позичальника.

Разом з тим, стягуючи із ОСОБА_5 на користь КС "Козацька" 10 тис. грн. витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що такі витрати пов`язані з оплатою допомоги фахівця в галузі права, юридичної компанії "Морське юридичне бюро "Сопот і Партнери", й підтверджені документально.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) установлено, що граничний розмір витрат, пов`язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Вирішуючи спір у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що 10 тис. витрат, пов`язаних з оплатою позивачем допомоги фахівця в галузі права, хоча й підтверджені документально, але законодавством встановлено граничний розмір їх компенсації, та не з`ясував, який саме розмір такої компенсації підлягає сплаті на користь позивача.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Суд першої інстанції зазначені положення закону залишив поза увагою; не врахував наявності другого відповідача в справі, ОСОБА_6, і необґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу лише на ОСОБА_5

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного Одеської області від 11 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.